Парабени
Парабени — складні ефіри, які використовують як консерванти в косметичній, фармацевтичній і харчовій промисловості через антисептичні і фунгіцидні властивості. Парабени отримують з пара-гідроксибензойної кислоти, яка міститься в багатьох фруктах та овочах, таких як огірки, вишня, морква, чорниця та цибуля. Пара-гідроксибензойна кислота також природно утворюється в організмі людини при розпаді деяких амінокислот. Парабени, що використовуються в косметиці, ідентичні тим, що зустрічаються в природі. Найбільш поширеними типами парабенів є метилпарабен, етилпарабен, пропілпарабен, бутилпарабен, ізопропілпарабен та ізобутилпарабен.
Парабени використовуються протягом майже 100 років як консерванти у харчовій, фармацевтичній та косметичній промисловості. Популярність парабенів пояснюється їх ефективністю як консервантів, низькою вартістю, тривалою історією використання і неефективністю альтернативних природних консервантів (наприклад, екстракту насіння грейпфрута)[1].
Парабени ефективно запобігають ростові грибків, бактерій та дріжджів, які можуть призвести до псування продуктів. Таким чином, вони впливають на якість продуктів, продовжуючи термін їх зберігання. Парабени можна знайти в злаках, цукерках, в'яленому м'ясі, і солоних огірках, ароматизованих сиропах.[2]
Метилпарабен легко та повністю абсорбується через шкіру та шлунково-кишковий тракт. Він гідролізується до п-гідроксибензойної кислоти, кон'югується, і кон'югати швидко виводяться з сечею. Немає ознак накопичення. Дослідження гострої токсичності на тваринах показують, що метилпарабен практично нетоксичний як при пероральному, так і при парентеральному способах введення.
Парабени викликають контактні дерматити у деяких людей при контакті зі шкірою, однак механізм цієї чутливості невідомий.[3]
Причинно-наслідковий зв'язок між використанням парабенів і раком не доведено[4][5].
Ці сполуки, які вважаються псевдостійкими, можуть біоакумулюватися, піддаючи ризику також і неводні види (через біонакопичення вздовж харчового ланцюга); і мають токсичність, яка зростає зі збільшенням вуглецевого ланцюга, будучи також важливим фактором для їх видалення в очисних спорудах.[6]
- ↑ von Woedtke T., Schluter B., Pflegel P., Lindequist U., Julich W. D. Aspects of the antimicrobial efficacy of grapefruit seed extract and its relation to preservative substances contained (англ.) // Pharmazie (англ.)русск. : journal. — Greifswald, Germany: Institute of Pharmacy, Ernst Moritz Arndt University,, 1999 — June (vol. 54, no. 6). — P. 452—456. — PMID 10399191.
- ↑ Contributors, WebMD Editorial. What to Know About Parabens. WebMD (англ.). Процитовано 25 січня 2025.
- ↑ Soni, M. G.; Taylor, S. L.; Greenberg, N. A.; Burdock, G. A. (2002–10). Evaluation of the health aspects of methyl paraben: a review of the published literature. Food and Chemical Toxicology: An International Journal Published for the British Industrial Biological Research Association. 40 (10): 1335—1373. doi:10.1016/s0278-6915(02)00107-2. ISSN 0278-6915. PMID 12387298.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Monica Giulivo, Miren Lopez de Alda, Ettore Capri, Damià Barceló. Human exposure to endocrine disrupting compounds: Their role in reproductive systems, metabolic syndrome and breast cancer. A review // Environmental Research. — 2016-11. — Т. 151. — С. 251–264. — ISSN 1096-0953. — doi:10.1016/j.envres.2016.07.011.
- ↑ Myth or Fact: Parabens and Cancer. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ Maia, Carolina; Sousa, Cátia A.; Sousa, Henrique; Vale, Francisca; Simões, Manuel (1 лютого 2023). Parabens removal from wastewaters by microalgae – Ecotoxicity, metabolism and pathways. Chemical Engineering Journal. Т. 453. с. 139631. doi:10.1016/j.cej.2022.139631. ISSN 1385-8947. Процитовано 25 січня 2025.
