Парагоніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парагоніт (рос. парагонит, англ. paragonite, нім. Paragonit m) — мінерал, гідроксилалюмосилікат натрію, групи слюд.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула:

1. За Є. Лазаренком: NaAl2(AlSi3O10)(OH,F)2.

2. За «Fleischer's Glossary» (2004): NaAl2(Si3Al)O10(OH)2.

Натрій частково заміщується калієм. Сингонія моноклінна. Масивні тонкозернисті лускуваті агрегати. Спайність досконала. Густина 2,85. Твердість 2-2,5. Безбарвний до блідо-жовтого. Блиск шовковистий з перламутровим відливом. Крихкий. Зустрічається у філітах, кристалічних сланцях і ґнейсах, кварцових жилах і тонкозернистих осадових породах. Супутні мінерали: ставроліт, дистен, актиноліт, кварц. Породоутворювальний мінерал парагонітових сланців. Рідкісний.

Знайдений у Ціллерталі (Тіроль, Австрія), Монте-Кампьон (кантон Тессін, Швейцарія), у Киштимі (Урал, РФ). Назва від грецьк. «параго» — вводити в оману, спокушати, оскільки спершу цей мінерал прийняли за тальк (C. E. Schafhäutl, 1843). Синоніми — косаїт, онкозин, онкозин натрієвий.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • парагоніт літіїстий (різновид парагоніту, який містить до 1% Li2O);
  • парагоніт — 3Т (тригональна політипна модифікація парагоніту, в якій закономірно чергуються пакети трьох орієнтацій).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]