Паразо́ніум або паразо́ній (лат.parazonium < дав.-гр.παραζόνιον[1]) — давньоримський двосічний короткий меч. Назва παραζόνιον походить від грецьких слів παρά («при», «біля») + ζώνη («пояс»), тобто «те, що при поясі», «запоясник».
Паразоніум використовували як особисту зброю[2], на практиці він виконував здебільшого символічну роль і не міг конкурувати в бою з довголезовими мечами — гладіусами, спатами[3].
Паразоніум з'явився і набув поширення в Стародавній Греції, де йому надали додатковий релігійний сенс. За часів Римської імперії в легіонах стає статусною зброєю — його використовував командний склад і вищі військові начальники. Паразоніум мав клинок завдовжки близько 30 см широкої листоподібної форми. Найчастіше мав художньо прикрашене руків'я, а інколи і лезо. Також паразоніум зазвичай мав художньо прикрашенні піхви для носіння і зберігання[4].
Шаблон містить історичну зброю до XIX сторіччя включно
* — залежно від довжини клинка могла також належати до ножів або тесаків
** — частина шпаг є виключно колольною зброєю, без леза
*** — тип ефеса, який міг також іноді комбінуватися з клинками рапір і палашів
