Паралельна тональність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Паралельні тональності — парні тональності мажору і мінору, що мають ідентичні ключові знаки. Тоніка паралельного мінору розташована на півтора тону (на малу терцію) нижче тоніки мажору. Повний перелік використовуваних в музиці тональностей:

  • До-бемоль мажор — ля-бемоль мінор (7 знаків бемоль).
  • Соль-бемоль мажор — мі-бемоль мінор (6 знаків бемоль).
  • Ре-бемоль мажор — сі-бемоль мінор (5 знаків бемоль).
  • Ля-бемоль мажор — фа мінор (4 знаки бемоль).
  • Мі-бемоль мажор — до мінор (3 знаки бемоль).
  • Сі-бемоль мажор — соль мінор (2 знаки бемоль).
  • Фа мажор — ре мінор (1 знак бемоль).
  • До мажор — ля мінор (немає знаків).
  • Соль мажор — мі мінор (1 знак дієз).
  • Ре мажор — сі мінор (2 знаки дієз).
  • Ля мажор — фа-дієз мінор (3 знаки дієз).
  • Ми мажор — до-дієз мінор (4 знаки дієз).
  • Сі мажор — соль-дієз мінор (5 знаків дієз).
  • Фа-дієз мажор — ре-дієз мінор (6 знаків дієз).
  • До-дієз мажор — ля-дієз мінор (7 знаків дієз).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]