Параноїдний розлад особистості
| Параноїдний розлад особистості | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | психіатрія, психологія і клінічна психологія  |
| Симптоми | параноя |
| Ведення | психотерапія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | F60.0 |
| MedlinePlus | 000938 |
| MeSH | D010260 |
| SNOMED CT | 13601005 |
 Paranoid personality disorder у Вікісховищі | |
| Розлади особистості |
|---|
| Кластер A (дивні) |
| Кластер B (драматичні) |
| Кластер C (тривожні) |
| Не зазначені окремо[en] |
| Депресивні |
| Інші |
Параноїдний розлад особистості (англ. Paranoid personality disorder, PPD) — це психічне захворювання, якому притаманні параноїдальні маячіння та глибока, тривала підозрілість і загальна недовіра до інших. Люди з цим розладом особистості можуть бути надчутливими, їх легко образити, зазвичай вони пильно придивляються до середовища в пошуках підказок, які можуть підтвердити їхні страхи чи упередження. Вони затяті спостерігачі. Вони думають, що перебувають у небезпеці, і шукають ознаки цієї небезпеки, ігноруючи інші інтерпретації чи докази.[1]
Як правило, вони живуть не дуже емоційним життям. Їхня знижена здатність до емоційної участі та загальна модель відстороненості часто надають їхньому життєвому досвіду шизоїдної ізоляції. Люди з параноїдним розладом особистості схильні інтерпретувати дії інших як ворожі.[2] Пацієнти з цим розладом часто мають супутні розлади особистості[3], такі як шизотиповий, шизоїдний, нарцисичний, тривожний та межовий[4].
Багато людей час від часу виявляють недовіру та підозру, полегшуючи цим виявлення загроз для себе від інших людей. Якщо таке ставлення тимчасове, то воно не є патологічним. Учасники меншин можуть демонструвати захисне мислення, що не свідчить про психічний розлад[4].
Існує певний збіг параноїдного розладу з тривожними розладами, такими як соціофобія та соціальна тривожність: обидва можуть включати соціальну ізоляцію та занепокоєння щодо оцінки себе іншими. Ключова відмінність полягає в тому, що при параноїдному розладі особистості існує очікування завдання шкоди собі з боку зловмисників, а не просто зацикленість на негативних подіях у майбутньому або на предметах пильної уваги громадськості[4].
Людина з параноїдним розладом особистості схильна шукати уявні докази злого умислу проти себе, а якщо ставлення інших доброзичливе, то сприймає це як обман і прикриття. Сама відсутність доказів може бути інтерпретована як підтвердження «приховування». Люди з параноїдним розладом особистості, як правило, соціально замкнуті, і коли вступають у міжособистісні контакти, то демонструють схильність до надмірної пильності та підозрілості. Людина може наполегливо скаржитися на інших, сваритися, що сприяє соціальному дистанціюванню та посилює впевненість у шкідливих задумах[4].
Якщо особа має параноїдний розлад, то може вдаватися як до помсти за уявну шкоду, так і до превентивних насильницьких дій проти інших[4].
- ↑ Waldinger, Robert J. (1 серпня 1997). Psychiatry for Medical Students. American Psychiatric. ISBN 978-0-88048-789-4.
- ↑ MacManus, Deirdre; Fahy, Tom (Серпень 2008). Personality disorders. Medicine. 36 (8): 436—441. doi:10.1016/j.mpmed.2008.06.001.
- ↑ How to communicate with someone with paranoid personality disorder. www.medicalnewstoday.com (англ.). 3 листопада 2023. Процитовано 10 грудня 2025.
- 1 2 3 4 5 Carroll, Andrew (2009–01). Are you looking at me? Understanding and managing paranoid personality disorder. Advances in Psychiatric Treatment (англ.). 15 (1): 40—48. doi:10.1192/apt.bp.107.005421. ISSN 1355-5146.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)