Парасолька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Парасоля)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Під парасолькою
Чоловік під пляжною парасолею
Частини парасолі
Київська панна кінця 1850-х — початку 1860-х в сукні і з парасолею. Реконструкція Ніколі Стаховської[1]

Парасо́лька,[2] або парасо́ля[3] (рідко парасо́ль[4], парасо́лик[5]), розм. зо́нтик[6], зонт[7] — пристрій, призначений для захисту від опадів (дощу чи снігу) або від сонячних променів.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово «парасолька» походить через посередництво пол. parasol від фр. parasol («сонячна парасолька»), яке, своєю чергою, запозичене з італ. parasole — утвореного від слів parare («захищати») + sole («сонце»)[8].

Уживане слово «зонтик» («парасолька», «козирок»)[9], «зонт» через російське посередництво походить від нід. zonnedek («сонячна парасолька»); первісною формою є «зонтик», потім внаслідок сприйняття його як зменшувальної форми з'явилася і «повна» форма «зонт»[10].

Конструкція[ред. | ред. код]

Сучасні складані ручні парасольки виробляються зазвичай з синтетичного водонепроникного матеріалу (нейлон, поліамід), натягнутого на каркас з металевих дротів (шпиць парасолі), закріплених на стрижні, який унизу має ручку для утримування парасольки над головою. Для компактності в складеному стані ручка може бути телескопічною, а також мати складані спиці: така парасолька легко поміщається у сумочці. Автоматичні парасолі можуть відкриватися через систему пружин одним натисканням кнопки.

Великі парасолі (пляжні, ресторанні) можуть бути закріплені при основі до масивної пластикової посудини, наповненої для баласту водою. Такі парасолі, як правило, мають строкаті кольори та рекламні зображення.

Види[ред. | ред. код]

  • Парасолька з телескопічною ручкою
  • Парасолька-тростина — має суцільну ручку без телескопічного пристрою, тому може використовуватися в складеному вигляді замість тростини. Часто споряджається вигнутим руків'ям і міцним металевим наконечником.
  • Сонячна парасолька
  • Капелюх-парасолька

Історія[ред. | ред. код]

Парасолька існувала ще в XI столітті до н. е. Саме цей час вважається часом винаходу парасолі. Батьківщиною парасолі вважають Китай або Єгипет. В обох названих країнах парасолька вважалася символом влади, тільки імператори й фараони зі своїми наближеними могли користуватися ними. Парасолі були 1,5 метра заввишки і важили 2 кг

Символом багатства і влади парасолька вважалася і в Індії. Чим знатнішою була людина, тим більше її почет мав право носити за ним парасольок. Володар мав 13 парасольок, що символізували сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку.

У Тибеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі, тоді як світській владі більше відповідають парасолі з павиного пір'я. Потім зі сходу парасолі перекочували в Стародавню Грецію, потім — в Рим, де ними користувалися жінки.

У Західній Європі парасолька з'явилася у Франції в XVII столітті. У французької сонячної парасолі верх робився з вощеного полотна, а ручка була кістяною. Спочатку парасолька слугувала захистом від сонця, а в 18 ст. вона вже широко використовувалась як від сонця, так і від дощу і стала модним предметом.

У 1969 році Бред Філіпс отримав патент США на складану парасолю, яку компанія Totes почала продавати в США в 1970 році.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 18 липня 2019. 
  2. Парасолька // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Парасоля // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  4. Парасоль // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  5. Парасолик // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  6. Зонтик // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  7. Зонт // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  8. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  9. Зонтик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]