Парахневич Віталій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Віталій Парахневич
Віталій Парахневич.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Віталій Валерійович Парахневич
Народження 4 травня 1969(1969-05-04) (49 років)
  Донецьк, Україна
Зріст 187 см
Вага 76 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1987
1988
1989
1989—1991
1992
1992
1993—1995
1995
1995—1998
1998—2000
2000
2001
2002
2003
2004
СРСР «Нафтовик» (Охтирка) (2 ліга)
СРСР СКА (Одеса) (2 ліга)
СРСР «Тигіна» (Тирасполь) (2 ліга)
СРСР СКА (Одеса) (2 ліга)
Україна «Нива»(Тернопіль)
Україна СКА (Одеса)
Україна «Чорноморець» (Одеса)
Росія «Локомотив» (Москва)
Південна Корея «Чон Бук Дайонс»
Південна Корея «Сувон Самсунг»
Японія «Сенан Бельмаре» (1 ліга)
Південна Корея «Аньянг»
Південна Корея «Бучхонг»
Україна «Чорноморець» (Одеса)
Україна «Дністер» (Овідіополь) (2 ліга)
34 (4)
15 (1)
2 (0)
57 (17)
8 (0)
24 (14)
47 (14)
10 (0)
81 (22)
65 (22)
5 (1)
9 (2)
8 (4)
2 (0)
8 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1997 Таджикистан Таджикистан 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дані оновлено 2011.

Віталій Валерійович Парахневич (нар. 4 травня 1969, Донецьк) — радянський, таджицький і український футболіст. Майстер спорту України — 1993 рік. Майстер спорту Росії — 1995 рік.

Спортивна біографія[ред.ред. код]

Вихованець ДЮСШ (дитячо-юнацької спортивної школи) Шахтар Донецьк. Перший тренер — Петро Пономаренко.

Народився у Донецьку та ще у ранньому віці захопився, як всі дітлахи тих часів, футболом. Пройшов всі етапи підговки футболіста під наглядом свого тренера, видатного гравця «Шахтаря» — Петра Пономаренка. У 1988 році його призвали на військову службу. З 1988 року розпочав свої професійні виступи у армійських командах СКА (Одеса) та «Тигіна» Тирасполь, що виступали у другій лізі чемпіонату СРСР. Пізніше, мав період виступів за «Ниву» Тернопіль, вже у чемпіонаті незалежної України.

Вдалі виступи Парахневича були помічені тренерським штабом одеського «Чорноморця», куди його запросили з одеського СКА. З «моряками» він здобув перші свої нагороди в чемпіонаті та Кубку України. В 1995 році він відгукнувся на запрошення московського «Локомотива», де тренером працював Юрій Павлович Сьомін, але в Москві, його не влаштовувала недостатність ігрової практики. За допомогою футбольних агентів, він переїхав грати у Південну Корею, де понад вісім років виступав у клубах цієї країни. Здобув багато різноманітних командних титулів та визнання справжнього майстра шкіряного м'яча.

Парахневич доволі випадково зіграв за збірну Таджикистану один товариський матч. 24 серпня 1997 року в Південній Кореї в місті Тегу місцева збірна повинна була зіграти матч проти збірної Таджикістану. З 16-ти таджицьких футболістів в країну було допущено дванадцять. Тому тренер таджиків Зоір Бабаєв залучив декілька гравців вихідців з СРСР які тоді грали в чемпіонаті Південної Кореї. Саме тоді Парахневич грав за «Чон Бук Дайонс» та зголосився на пропозицію, вийшовши на 53-й хвилині матчу на поле.[1]

Після повернення в Україну провів декілька зустрічей в складі одеського «Чорноморця» та в 2004 році завершив активні виступи в футболі, у команді другої ліги «Дністер» (Овідіополь).

Наразі, він, є тренером-консультантом в команді з вищої ліги Молдови, «Ністру» з міста Атаки.

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Хохлюк: "Бомбардири України". Ровеньки 2011 рік. (рос.)