Паращук Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паращук Михайло
Паращук.М.І.jpg
Народився 16 листопада 1878(1878-11-16)
с. Варваринці, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Тернопільська область)
Помер 24 грудня 1963(1963-12-24) (85 років)
с. Баня Карлова, Пловдівський округ, Болгарія
Відомий скульптор
Діти Л. Паращук (донька)
Нагороди

Болгарський орден Кирила і Мефодія

Миха́йло Іва́нович Паращу́к (16 листопада 1878, с. Варваринці, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Тернопільська область) — 24 грудня 1963, с. Баня Карлова, Пловдівський округ, Болгарія[1] або Софія, Болгарія) — український і болгарський скульптор і громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Варваринці на Тернопільщині. У 13-річному віці працював помічником С. Вуйціка під час оздоблення костелу[2] або церкви у Струсові, а згодом при декоруванні ратуші в Новому Сончі. Навчався в Краківській та Віденській академіях мистецтв, Академії Жуліана та майстернях Оґюста Родена у Франції. Працював у Львові (18991902 та 19101911), Варшаві (19021905), Мюнхені (19081911), Києві (19111913). У 1913 році Паращук при переїзді австро-російського кордону був затриманий австрійськими властями, звинувачений у шпигунстві й ув'язнений в концтаборі Талергоф (поблизу Зальцбургу,[2] Штирія). 1914 року вдалося вибратися з табору.

Під час Першої світової війни в 19141918 роках був активним членом Союзу визволення України. В 19151918 роках вів курси скульптури, гончарства і різьби по дереву для полонених солдат-українців російської армії в таборах Раштаті і Вецларі. 1918 року повернувся в Україну. З 1920 року — секретар, а згодом голова дипломатичної місії УНР у Таллінні, радник представництва УНР у Литві.

З 1921 (за іншими даними з 1923 року) Паращук оселився в Софії (Болгарія), де відкрив свою мистецьку школу. Болгарський період творчості Паращука позначений найбільшими успіхами в жанрі портрета та в  пластиці. Він створив чимало портретів визначних політичних і культурних діячів Болгарії (Д. Благоєв, Д. Крайчев, Г. Делчев, Г. Стайков), визначних діячів української культури М. Грушевського, С. Петлюри, скульптурно оздобив репрезентативні будівлі Міністерства оборони, Військової академії, Академії наук, Народного театру, бібліотеки ім. В. Коларова, Національної бібліотеки ім. Кирила і Мефодія, ректорату Софійського університету.

У Болгарії М. Паращук брав активну участь у громадському житті української еміграції, був активним діячем  товариства, організував з'їзд української еміграції. Він кавалер ордена Кирила і Мефодія.

У 19201930-х роках був активним діячем болгарсько-українського Товариства.

Мав доньку, чоловіком якої був художник, директор Львівської картинної галереї Іван Іванець.[3]

Помер у Бані Карловій Пловдівського округу чи Софії, похований у Софії.

Роботи[ред.ред. код]

Пам'ятник загиблим полоненим-українцям у Раштаті (Німеччина)

Паращук брав участь у створенні пам'ятника Адаму Міцкевичу у Львові.

  • Проект пам'ятника Шевченкові у Львові (19101911, не реалізовано)
  • Проект пам'ятника Словацькому у Львові (19101911, не реалізовано).
  • Проект фонтану зі статуєю німфи на розі вулиці Коперника і Стефаника у Львові (19101911, не реалізовано).

Протягом своєї творчості виконав близько 30 скульптурних портретів:

Паращук — автор пам'ятників загиблим воїнам у таборах полонених у Венцлярі та Раштаті, пам'ятника на могилі М. Драгоманова у Софії (1932). Створив ряд монументально-декоративних скульптур для будівель болгарської столиці, якими прикрашено Військову академію, Народну бібліотеку, Софійський університет, Музичний театр.

У ранніх творах переважає нахил до роденівського імпресіонізму і психологізму, в болгарський період творчості домінує академічний стиль.

Нагороди[ред.ред. код]

Учасник і переможець численних міжнародних виставок. Серед його нагород — орден Кирила і Мефодія Болгарії.

Пам'ять[ред.ред. код]

Бойцун Любомира Степанівна — автор бібліографічного покажчика «Михай­ло Паращук».

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Ониськів, Р. Півторак, Б. Хаварівський, Л. Щербак. Паращук Михайло Іванович… С. 28-29.
  2. а б М. Ониськів, Р. Півторак, Б. Хаварівський, Л. Щербак. Паращук Михайло Іванович… С. 29.
  3. І. Дуда. Іванець Іван Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — Т. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.— С. 665.

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Болгарія Це незавершена стаття про особу Болгарії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.