Парвін Етесамі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парвін Етесамі
Parvin E'tesami.jpg
Ім'я при народженні پروین اعتصامی
Народилася 16 березня 1907(19070316)
Тебриз
Померла 5 квітня 1941
Тегеран
·черевний тиф
Країна Іран
Національність персіянка
Діяльність поетеса, літератор, бібліотекар, письменниця
Галузь поезія
Відома завдяки поетеса
Знання мов перська
Конфесія іслам
Батько Юсеф Етесам аль-Мольк
Мати Ахтар Фотухі

Парвін Етесамі (*16 березня 1907 —5 квітня 1941) — іранська поетеса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у 1907 році в Тебризі. Донька Юсефа Етесам аль-Молька, відомого журналіста і перекладача, та Ахтар Фотухі, (доньки Мірзи Абдул-Хусейна, перського поета). На думку відомого лінгвіста, Алі Акбара Деххода, її насправді звали Рахшанде. З дитинства виявила хист до поезії. 8-річну Парвін зазначив відомий іранський поет Малек ош-Шоара Бахар і пророкував їй велике майбутнє в літературі. Замолоду перебралася до Тегерану. 1921 році в журналі «Бахар» вперше було опубліковано її вірші.

1925 року закінчила американську жіночу школу в Тегерані. Під керівництвом батька вивчала класичну літературну спадщину мовами фарсі й арабськими. Відтак стає викладачем цієї школі. 1926 року відхилила пропозицію навчати нову шахиню Тадж ол-Молук.

1934 року вийшла заміж за двоюрідного брата Фазлоллаха Хомаюна Фара, з яким перебралася до Керманшаха, де той почав службу начальника міської поліції. Проте її шлюб проіснував лише декілька місяців, оскільки чоловік ненавидів поезію та бив дружину. Після цього повернулася до Тегерану. 1938—1939 роках працювала у бібліотеці Данеш-Сарай е-Aaлі. Водночас багато подорожувала.

За життя Парвін Етесамі друкувалася лише в колективних збірниках і журналах. Але її вірші ніколи не залишалися непоміченими читачами. Деякі критики вважали, що такі досконалі і філософськи зрілі вірші не можуть належати молодій жінці та приписували їх її батькові. Парвін відповідала їм саркастичними бейтами, порівнюючи себе з квіткою, якого намагається затулити від сонця чортополох.

Парвін Етесамі померла в Тегерані у 1941 році від черевного тифу. Похована разом з батьком у м. Кум. На її могилі як епітафія вибиті її рядки.

Творчість[ред. | ред. код]

Доробок Парвін Етесамі становить 42 збірки касидів, маснаві і кете без назви. Складала твори у класичного, традиційному стилі, часто використовувала метод полеміки (мунозіра). Вони наслідують дидактичний і філософський стилі поетів Санаї і Насер Хосрова Кобадіані. Також склала декілька газелей. Загалом відомо про 5606 віршів.

В ранніх касидах і газелях відповідь на складні питання життя вона шукала в судженнях середньовічних суфійських філософів. Шлях до прогресу Етесамі бачила в удосконаленні моралі. Ця ідея, що пронизує її творчість 1-ї половини 1930-х років, виражена промовами різних персонажів: п'яниці, злодія, божевільного і ін. Вони ж викривають насильство, брехню, хитрість і ін. вади («П'яний і тверезий» — «Мӓст ва хошяр»; «Кадій і злодій»- «Газі ва дозд» ін.).

Поетеса критикувала духовенство і можновладців, протиставляючи їм трудящому і чесній праці, як вірний шлях до вдосконалення («Трудівник» — «Захматкаш»). У віршах «Незаможник» («Тохідаст»), «Сирота» («Ятім»), «Поранене серце» («Гальба маджрух») та ін. йдеться про тяжке становище дітей.    У віршах 2-ї половини 1930-х років Етесамі вже не прагнула мирити протиборчі сили. Її поезія набула більше громадянськості; все різкіше вона виступала з конкретною програмою боротьби за свободу особистості: в віршах «Для нас блискавка — гніт багатіїв» («Саегее ма сетах агніяст»), «Диспут» («Моназере») поетеса торкнулася багатьох суспільних проблем і дала на них відповідь з точки зору гуманіста. Її герої — люди праці, а саме бідні селяни, робітники, сироти, жебраки Парвін не мала можливості виступати відкрито, тому в її віршах широко використаний езопова мова.

Джерела[ред. | ред. код]

  • C. Kramarae and D. Splender (2000). Routledge International Encyclopedia of Women: Global Women's Issues. Routledge. p. 1273. ISBN 0-415-92091-4.