Паргали Ібрагім-паша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паргали Ібрагім-паша
Pargalı İbrahim Paşa
Паргали Ібрагім-паша
Прапор
31-й Великий Візир Султана Сулеймана, сераскер
Попередник: Пірі Мехмед-паша
Наступник: Айяс Мехмед-паша
 
Освіта: Вища
Народження: 1494(1494)
Парга, нині в Греції
Смерть: 15 березня 1536(1536-03-15)
Константинополь, Османська імперія
Національність: грек
Релігія: іслам
Батько: Маноліс
Мати: Софія
Дружина: Хатідже Султан
Діти: Султанзаде Мехмед, Ханим Султан, Фюлане Султан

Медіафайли у Вікісховищі?

Паргали Ібрагім-паша (1493 або 1494–1536), також відомий як Френк («європеєць») Ібрагім-паша.[1] 1523 року він замінив Пірі Мехмеда-пашу, якого призначив Великим візиром 1510 року Селім I. Ібрагім-паша залишався на цій посаді протягом 13 з половиною років.Він досяг рівня влади та впливу, з яким могли змагатися лише кілька Великих візирів імперії, але 1536 року за наказом султана його стратили, а майно було конфісковане державою, за наказом Сулеймана Пишного.

Біографія[ред. | ред. код]

Зображення Ібрагіма-паші у німецькій книзі, з перекладом листа Ібрагіма до командувачів оборони Відня під час облоги 1529. Художник Ганс Себальд Бехам.

Ібрагім народився на території сучасної Греції, в родині рибалки з Парги. У дитинстві він був викрадений піратами та проданий в рабство до палацу у Манісу — Західна Анатолія, де отримували освіту спадкові принци (шехзаде) Османської імперії.

Там він подружився з престолонаслідником, який був його однолітком. Ібрагім одержав освіту разом з Сулейманом. Вивчив безліч мов і став дуже ерудований. Після вступу Сулеймана на Османський престол 1520 року він був удостоєний різних звань.

Ібрагім був блискучим полководцем, парламентером та дипломатом. Він довів свою майстерність у численних дипломатичних зустрічах та військових кампаніях. Це сприяло його швидкому просуванню по службі і в якийсь момент він попросив Сулеймана не просувати його занадто швидко зі страху викликати заздрість та ворожість з боку інших візирів, які розраховували самі зайняти ті посади, якими Сулейман жалував Ібрагіма.

На знак поваги до Ібрагіма та задоволений його скромністю, Сулейман нібито присягнувся, що Ібрагім ніколи не може бути страчений під час правління Сулеймана. Після призначення на пост візира Ібрагім-паша продовжував отримувати інші додаткові посади та титули від султана, і його вплив в Османській імперії став майже настільки ж абсолютним, як і вплив самого Сулеймана.

У 1524 році Ібрагім одружився на молодшій сестрі султана Сулеймана Хатідже Султан. Весільні урочистості були дуже пишними та тривали 15 днів. Неймовірна роскіш весілля викликала незадоволення серед яничар та підштовхнула їх до бунту. Після одруження на сестрі султана, Ібрагім підвищив своє положення при дворі та отримав ще один почесний титул «дамат», як годиться називати людину, яка одружена на сестрі чи доньці султана.

Султан Сулейман подарував молодятам величезний палац на іподромі в Стамбулі, в який вони переїхали одразу після весілля.

Хатідже народила Ібрагіму трьох дітей, але перша дитина померла незабаром після тяжких пологів.

Його палац на площі Султанахмет в Стамбулі зараз — музей турецького та ісламського мистецтва. Палац безумовно був збудований для захисної функції і міг витримати тривалу та потужну облогу (Ібрагім мав грізних суперників).

На дипломатичному фронті Ібрагім був дуже успішний. Він домовився про вигідні угоди з лідерами католицьких держав. Венеціанські дипломати навіть назвали його «Ібрагім Прекрасний», обігруючи епітет султана Сулеймана. У 1533 році він переконав Карла V віддати Угорщину. У 1535 році він завершив монументальну угоду з Франциском I, яка створила для Франції режим найбільшого сприяння у торгівлі з Османською імперією в обмін на спільні дії проти Габсбурґів. Ця угода могла б створити основу для спільних франко-турецьких військово-морських навчань, в тому числі базування флоту Оттоманської порти на півдні Франції (в Тулоні) протягом зими 1543–1544.

Досвідчений командир армії Сулеймана, він зрештою потрапив у немилість після необережності, здійсненої під час кампанії проти тюрко-перської імперії Сефевідів, коли він почав називати себе прізвиськом, що включало в себе слово «султан». Зокрема, цей титул іменувався Султан Сераскіру, що було серйозною образою для Сулеймана. Цей інцидент запустив серію подій, які у результаті привели до його страти у 1536 році. На думку низки авторитетних джерел, він став жертвою інтриг Роксолани, султанської дружини. Крім неї, в Ібрагіма було безліч ворогів, які заздрили його успіхам і хотіли усунути з посади.

Хоча він вже давно прийняв іслам, однак підтримував родинні зв'язки та навіть вивіз своїх батьків, щоб жити з ними в османській столиці.

Оскільки Сулейман присягнувся не забирати життя в Ібрагіма під час свого правління, у імама він отримав фетву, яка дозволяла йому відмовитися від своєї клятви в обмін на будівництво мечеті в Константинополі. Ібрагіму він оголосив про фетву та майбутню страту за тиждень до виконання вироку і щодня обідав наодинці з Ібрагімом 7 разів: щоб дати Ібрагіму можливість або вбити себе, або втекти з країни. Пізніше в листах Ібрагіма було виявлено, що він знав про майбутню страту, проте свідомо залишився вірним до останнього своєму султану.

"… Увечері 15 березня 1536 Ібрагім Паша вечеряв з падишахом і, нічого не підозрюючи, залишився ночувати поруч зі своїм Султаном. Кануні Султан Сулейман удав, ніби спить, і став чекати. Коли Ібрагім Паша міцно заснув, Султан Сулейман подав знак одній із наложниць, з якою раніше домовився. У гаремі служили 4 німих ката, яким велено було виконувати таємні страти. Вони заздалегідь сховалися в кімнаті і, коли прийшов час, вийшли і, накинувшись на Ібрагіма , кинули йому на шию петлю. Ця боротьба між молодим, сильним рабом і чотирма німими катами була жахливою. Цю боротьбу було чутно навіть в саду, на його трупі було багато ран і навіть через 100 років на стінах тієї кімнати все ще залишалися криваві сліди рук Ібрагіма Паші, які підтверджують, наскільки жорстокою була боротьба … У підсумку, весь палац бачив, як тіло Ібрагіма паші було викинуто за двері Гарему … "

Сулейман згодом сильно шкодував, що наказав задушити Ібрагіма. Це вплинуло навіть на характер султана. Гірка туга султана Сулеймана про скоєне знаходимо в його віршах, у яких навіть через 20 років звучали теми дружби та довіри між друзями та часті натяки на риси характеру, які мав Ібрагім.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Великий візир Ібрагім-паша — один з головних героїв популярного турецького телесеріалу «Величне Століття». Роль грає Окан Ялабик.

В українському серіалі «Роксолана» (1996-2003) роль Ібрагіма виконав Рафаель Котанджян.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Roger Bigelow Merriman.Suleiman the Magnificent 1520–1566. READ BOOKS, 2008. ISBN 978-1-4437-3145-4, p. 76

Легенда: как погиб Ибрагим Паша