Париж, Техас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Париж, Техас Picto infobox cinema.png
англ. Paris, Texas
Paris, Texas movie poster.jpg
Жанр драма
Режисер Вім Вендерс
Продюсери
  • Анатоль Доман
  • Дон Гест
Сценаристи
У головних
ролях
Гаррі Дін Стентон
Дін Стоквелл
Настасія Кінські
Оператор Роббі Мюллер
Композитор Рай Кудер
Кінокомпанія
  • • Road Movies Filmproduktion
  • • Argos Films
  • • Wim Wenders Stiftung
Тривалість 147 хв.
Мова англійська
Країна Flag of Germany.svg ФРН
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія
Flag of the United States.svg США
Рік 1984
Дата виходу 19 травня 1984 (Канни)
19 вересня 1984 (Франція)
Кошторис 1,162 млн £
Касові збори $2 181 987 (лише для США)[1]
IMDb ID 0087884
Рейтинг IMDb: 8.0/10 stars
Офіційний вебсайт

Золота пальмова гілка «Париж, Техас» (англ. Paris, Texas) — фільм-драма 1984 року, поставлений режисером Вімом Вендерсом. Назва фільму походить від невеликого техаського міста, що називається так само, як і столиця Франції. Фільм здобув Золоту пальмову гілку 37-го Каннського кінофестивалю, Приз ФІПРЕССІ та Приз екуменічного журі[2] [⇨]. На 18 вересня 2018 року фільм займав 241-у позицію у списку "250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред. | ред. код]

Тревіса Гендерсона (Гаррі Дін Стентон) знаходять в одному з салунів Південного Техасу, куди він прийшов після довгого переходу по пустелі в пошуках води і знепритомнів. Місцевий лікар Алмер (Бернгард Віккі) надав йому медичну допомогу, але не зміг добитися від свого пацієнта жодного слова. Він з'ясовує, що Тревіс пропав чотири роки тому, і відтоді його рідні нічого про нього не чули. За візитною карткою, знайденою у кишені мандрівника, лікар знаходить брата Тревіса — Волта (Дін Стоквелл), що живе в Лос-Анджелесі, і той забирає його додому. Усі ці роки Волт з дружиною Енн (Аврора Клеман) ростили сина Тревіса — Гантера (Гантер Карсон), полюбили хлопчика і виховували його як рідного. До повернення в рідне місто Тревіса дуже довго мучили розкаяння совісті, і тепер він всіляко намагається налагодити стосунки зі своїм сином. Крім того, він зрозумів, що просто жити не може без коханої жінки Джейн (Настасія Кінські), яка залишила їх багато років тому. Разом із сином Тревіс вирішує відправитися на пошуки дружини, щоб відновити щасливу сім'ю. Їм належить пройти довгий шлях, познайомитися з новими людьми і багато подорожувати Америкою під музику знаменитого блюзмена Рая Кудера. Вони знаходять Джейн в низькопробному закладі в Гаустоні. Після довгої сповіді вона погоджується взяти дитину до себе, а його батько знову йде назустріч самотності.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Гаррі Дін Стентон Тревіс Гендерсон Тревіс Гендерсон
Дін Стоквелл Волт Гендерсон Волт Гендерсон
Настасія Кінські Джейн Гендерсон Джейн Гендерсон
Гантер Карсон Гантер Гендерсон Гантер Гендерсон
Аврора Клеман Енн Гендерсон Енн Гендерсон
Бернгард Віккі Улмер лікар Улмер
Саллі Норвелл Бібс сестра Бібс
Джон Лурі Слейтер Слейтер

Знімальна група[ред. | ред. код]

Робота над фільмом[ред. | ред. код]

Оглянувши весь південний кордон Техасу, члени знімальної групи вирішили знімати початкові сцени в районі національного парку «Біг-Бенд». Проте режисер В. Вендерс більше уподобав забутий усіма куточок Техасу під назвою «Цвинтар диявола»: «велетенський, безпредметний пейзаж, як уві сні»[3]. Режисер прагнув показати глядачам американські міста різного калібру, від крихітних містечок з кількома мешканцями до грандіозних мегаполісів[3]. Він мав намір знімати по всій Америці, аж до Аляски, поки сценарист Сем Шепард не переконав його, що будь-які грані Америки цілком можливо знайти в одному штаті — Техасі[3].

Успіх[ред. | ред. код]

Після перемоги на Каннському кінофестивалі фільм мав такий приголомшливий успіх у європейської публіки, що на його честь взяли назву дві шотландські рок-групи, Texas і Travis, тоді як ірландську рок-групу U2 фільм Вендерса надихав при роботі над альбомом The Joshua Tree[4]. У Сполучених Штатах до фільму Вендерса поставилися прохолодніше, сприйнявши його як черговий погляд на національну проблематику очима чужинця-європейця[5]. Своїм улюбленим фільмом називав «Париж, Техас» Курт Кобейн[6].

Критика[ред. | ред. код]

«Пейзаж американського Півдня органічно увібрав в себе втомлену тугу старої Європи», — писав про фільм Вендерса кінокритик Андрій Плахов[7]. У інших рецензіях також зверталася увага на незвичайний синтез європейської художньої сприйнятливості з традиційними американськими пейзажами і мотивами:

  • Роджер Еберт (Chicago Sun-Times): «Це фільм не про зникнення людей, а про зникнення почуттів. Люди показані загубленими на тлі знеособлених громад сучасної архітектури, міста здаються такими ж пустельними, як і сама пустеля в першій сцені. І в той же час, тут немає трафаретних нападок на американську відчуженість. Творці фільму заворожені Америкою, нашою музикою, розмірами наших міст, країною такого розміру, в якій легко загубитися»[5].
  • Нік Роддік (Criterion Collection): «Що надає цій буденній, на перший погляд, сімейній мелодрамі епічний замах, так це уміле використання пейзажних фонів (безлюдний південний Захід, бетонні каньйони Г'юстона), вражаюче почуття кольору у оператора Роббі Мюллера й тужливі звуки слайд-гітари Рая Кудера»[8].

На погляд кінознавців фільмом «Париж, Техас» Вім Вендерс підтвердив репутацію спадкоємця традицій Антоніоні і поета «відстаней, що розділяють людей і вимовлювані ними слова»[5]. Спілкування подружжя по спілкуванню за перегородкою непроникного з одного боку скла Плахов визначив як «приголомшливий образ психологічного дисконтакту»[7].

Роджер Еберт особливо похвалив початок фільму за те, що на відміну від переважної більшості сучасної кінопродукції за першими сценами неможливо передбачити подальший розвиток оповіді[5]. «Початок фільму такий красивий і лаконічний, що коли ближче до останньої чверті фільму починає вимовлятися багато слів, а означають вони все менше, виникає спокуса наказати персонажам заткнутися», — розвинув ту ж думку Вінсент Кенбі з The New York Times[9].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Париж, Техас»[10]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1984 Каннський міжнародний кінофестиваль Palme-d-or.png Золота пальмова гілка Париж, Техас Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
Приз екуменічного журі Нагорода
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса Найкращий оператор Роббі Мюллер 2-е місце
Національна рада кінокритиків США ТОП-10 фільмів Париж, Техас Нагорода
1985 Золотий глобус Найкращий іноземний фільм Париж, Техас Номінація
Премія BAFTA Найкращий фільм Париж, Техас Номінація
Найкращий режисер Вім Вендерс Нагорода
Найкращий сценарій — Адаптація Сем Шепард Номінація
Найкраща музика до фільму Рай Кудер Номінація
Баварська кінопремія Найкращий оператор Роббі Мюллер Нагорода
Премія «Сезар» Найкращий фільм іноземною мовою Париж, Техас Номінація
Премія «Боділ» Найкращий європейський фільм Париж, Техас Нагорода
Премія Давид ді Донателло Найкращий іноземний фільм Париж, Техас Номінація
Найкраща акторка Настасія Кінські Номінація
Приз Рене Клера Вім Вендерс Нагорода
Синдикат французьких кінокритиків Найкращий іноземний фільм Париж, Техас Нагорода
Німецька кінопремія Срібна нагорода за найкращий художній фільм Париж, Техас Нагорода
Золота нагорода найкращій акторці в головній ролі Настасія Кінські Номінація
Лондонське коло кінокритиків Фільм року Париж, Техас Нагорода
Премія «Сан Жорді» Найкращий іноземний фільм Париж, Техас Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Paris Texas (1984) на сайті JPBox-Office. Процитовано 01.04.2017
  2. Festival de Cannes: Paris, Texas. Festival de Cannes. Процитовано 1 квітня 2017. 
  3. а б в Wenders, Wim (1984-05). Like Flying Blind Without Instruments: On the Turning Point in Paris, Texas. Criterion Collection. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  4. Kelly, Nick (2009-04-25). From the Lone Star State to outer space. Irish Independent. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  5. а б в г Ebert, Roger (1984-01-01). Paris, Texas Movie Review. Chicago Sun-Times[en]. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  6. Biography for Kurt Cobain. IMDb. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  7. а б Плахов, Андрей. Всего 33: звёзды мировой кинорежиссуры. — Винница : Аквилон, 1999. — 463 с. — ISBN 9669552095.
  8. Roddick, Nick (2010-01-27). Paris, Texas: On the Road Again. Criterion Collection. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  9. Kehr, Dave (2010-01-24). In Rossellini’s War Movies, the Naturalism Survives. The New York Times. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  10. Нагороди та номінації фільму Париж, Техас на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]