Паризька конвенція про охорону промислової власності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Паризька конвенція про охорону промислової власності (англ. Paris Convention for the Protection of Industrial Property) підписана у Парижі 20 березня 1883 року є однією з найперших та найважливіших міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності. За цією конвенцією патенти будь-якої країни-учасниці є доступними всім іншим учасникам цієї конвенції.

Окрім того, ця конвенція встановила так зване право пріоритету: воно забезпечує, що подавач заявки в одній з країн-членів конвенції може використовувати дату своєї першої заявки (що подана у межах однієї з країн-членів) як дату наступної заявки до будь-якої іншої держави-учасниці конвенції, якщо він подав цю наступну заявку у межах 6 (для торговельних марок та промислових зразків) або 12 місяців (для патентів та корисних моделей) з дати першої заявки.

За станом на 21 вересня 2013 року, країнами-членами даної конвенції є 175 країн світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Після дипломатичної конференції у Парижі у 1880 році, конвенція була підписана 1883 року 11 країнами: Бельгія, Бразилія, Гватемала, Іспанія, Італія, Нідерланди, Португалія, Сальвадор, Сербія, Франція та Швейцарія.

Конвенція була переглянута кілька разів:

Паризька конвенція про охорону промислової власності набуття чинності для України: 25 грудня 1991 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Звіт країн-членів Паризької конвенції на офіційному сайті ВОІВ (Contracting Parties > Paris Convention)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]