Паризький синдром

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пари́зький синдро́м (фр. Syndrome de Paris) — психологічний розлад у туристів, здебільшого японських, які відвідують Францію. Його виявив у 1986 році японський психіатр Гіроакі Ото, який працював у Франції[1]. За природою близький до синдрому Стендаля і Єрусалимського синдрому.

Щорічно не менше 12 японських туристів звертаються по допомогу психологів після відвідин столиці Франції. Більшість постраждалих вважає, що причиною їх розладів є агресивна поведінка місцевих жителів. Дві третини пацієнтів приходять в норму вже після кількох сеансів психотерапії. У той час як інші потребують тривалих курсах лікування і найчастіше отримують діагноз найсильнішого психозу.

«Як виявилося, психіка мандрівників з Японії не готова до відвідування таких міст, як Париж. Вони їдуть, сподіваючись на гостинність, а зустрічають повну протилежність. Їх нерви не витримують такого навантаження», — пояснює психолог Ерв Бенгамоу[2].

У японських магазинах клієнт — король, у той час як у Парижі продавці ледь звертають на них увагу. Люди в громадському транспорті непривітні, а вуличні крадіжки тільки підкидають хмизу у багаття. «Для нас Париж — місто мрії. Усі французи красиві і витончені. Але коли ми зустрічаємося з ними віч-на-віч, то розуміємо, що глибоко помилялися. Ми абсолютно різні, як в характерах, так і в поглядах на життя», — жаліється одна із тих, хто постраждав[2].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.