Парк імені Івана Франка (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парк Івана Франка
Park Kościuszki we Lwowie.jpg
Головна алея парку
49°50′18″ пн. ш. 24°01′09″ сх. д. / 49.83833° пн. ш. 24.01917° сх. д. / 49.83833; 24.01917Координати: 49°50′18″ пн. ш. 24°01′09″ сх. д. / 49.83833° пн. ш. 24.01917° сх. д. / 49.83833; 24.01917
Тип громадський парк
Статус пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення
Відкрито кінець XVI століття
Колишні назви Єзуїтський сад,
Поєзуїтський сад,
Парк імені Тадеуша Костюшка
Парк Івана Франка. Карта розташування: Львів
Парк Івана Франка
Парк Івана Франка
Парк Івана Франка (Львів)

Парк і́мені Іва́на Франка́ або Парк Івана Франка (до 1779 року — Єзуїтський сад; 17791919 — Поєзуїтський сад; 19191945 — Парк імені Тадеуша Костюшка) — найстаріший та один з центральних парків Львова, розташований перед головним корпусом університету ім. Івана Франка (будівля колишнього Галицького сейму). Вважається найстарішим міським парком в Україні[1][2].

Площа 10,5140 га[3] (за іншими даними — 11,6 га[4]).

Історія[ред. | ред. код]

Парк виник на території колишніх міських ланів, які стали власністю багатої міщанської родини Шольц-Вольфовичів. Наприкінці XVI століття Ян Шольц-Вольфович заклав невеликий сад, який пізніше перейшов в руки його зятя Антоніо Масарі, власника кам'яниці № 14 на площі Ринок. Молодий венеціанець перепланував сад на італійський манір, розбивши на тераси, і подарував його місту, щоби ним могли користуватися всі львів'яни.

Панорама парку 1913—1914 років. На передньому плані — пам'ятник наміснику Аґенорові Голуховському

Міський садівник Бауер здійснює ще одну кардинальну реконструкцію парку. Цього разу парк переплановується на взірець тогочасних англійських парків у так званому ландшафтному стилі. В 18771881 роках на місці «казино Гехта» споруджують будівлю Галицького сейму, у нижній частині парку влаштовують чудові партерні сади з багатими квітковими композиціями, стриженими кущами та деревами.

У 1835 році посередині парку споруджено граціозну альтану — ротонду, що збереглася досі. У нижній частині парку, там, де тепер будинок університету, було «казино Гехта». Парк ще кілька разів міняв власників, але це не рятувало його від поступового запустіння, аж поки від 1855 року ним знову не починає піклуватися місто.

Від 1614 року міська влада тимчасово передала парк у користування монахам-єзуїтам, які почали будівництво у Львові свого костелу та монастиря. Монахи побудували тут цегельню, аби забезпечити будівництво цеглою. Тут також побудували пивоварню, а частину земель здали в оренду селянам і відкрили для них корчму. Це «тимчасове» користування тривало майже 160 років, допоки з приходом австрійської влади не скасували орден єзуїтів. На картах Львова та в історичних документах тих часів зустрічається назва «Єзуїтський сад».

Цісар Йосиф II, перебуваючи у Львові, подарував цей зелений масив місту. Та без належного догляду парк так здичавів, що міська влада змушена була у 1799 році продати його підприємцю Іванові Гехту. Той проводив реконструкцію парку, зокрема, перепланував його в класицистичному стилі, а також намагався зробити парк прибутковим. Тут побудували ресторан, купальний басейн, встановили альтани, всіляко заохочували відвідувачів.

У 1894-96 роках Товариство розвитку та прикрашання міста встановило навпроти будинку сейму погруддя Яна Добжанського — літератора, Яна Непомуцена Камінського — директора польського театру, Леона Сапеги — намісника Галичини, Артура Гротгера — львівського живописця, єпископа Самуеля Гловінського — засновника фонду освіти молоді, в алеї справа — бюст графа Й. Дунін-Борковського — поета-еллініста. На клумбі перед будинком сейму стояла чавунна ваза з барельєфами, що зображували у вільній інтерпретації роботу Бертеля Торвальдсена «Течія людського життя».

1908 року архітектор Кароль Ріхтман-Рудневський розробив проект театру, який мав би постати на місці ресторану. Проектом передбачалась сучасна конструкція з каменю, металу і скла з розсувним дахом. На першому поверсі заплановано крамниці і кав'ярні. Кошторис становив 2 мільйони крон. Консорціум з будівництва театру звернувся до магістрату з проханням надати землю в оренду на 50 років із подальшим переходом театру у власність міста. Проект так і не було реалізовано.[5]

У 1949 році після зняття пам'ятника Аґенорові Ромуальду Голуховському, що стояв при вході в парк з вул. Січових Стрільців, вазу перенесли на місце пам'ятника. Тут вона стоїть і досі.

У 1964 році перед університетом у парку встановили пам'ятник І. Франку (скульптори Володимир Борисенко, Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Володимир Одрехівський. Яків Чайка, архітектор Андрій Шуляр).

1999 року корпорація McDonald's розробила проект розміщення ресторану своєї мережі на території парку із можливістю швидкого обслуговування за схемою McDrive. В кінцевому результаті міською адміністрацією проект відкинуто (рішення передбачає можливість розгляду цього питання повторно).[6]

У 2009 році була проведена реконструкція парку. Нині на території парку розташовані: приміщення українського союзу охорони природи, будиночок садівника, альтанка і дитячий майданчик з гойдалками.

Природні ресурси[ред. | ред. код]

Деревостан у парку представлений багатовіковими деревами, висадженими у 1855—1890 роках. Переважають дуб, клен, липа, граб, в'яз, осокір. Серед екзотичних порід: бундук канадський, магнолія Кобус, платан кленолистий, тис ягідний, кипарисовик горіхоплідний, дуб скельний (форма мушмулолиста), оцтове дерево та інші.[7]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Парк імені Івана Франка. Львівська міська рада — офіційний портал
  2. Парк Івана Франка, Собор Святого Юрія. Громадська організація «Разом» — офіційний сайт
  3. Інформаційна таблиці в парку
  4. Парк ім. Івана Франка
  5. Słowo Polskie. — 23 września 1908. — № 444. — S. 4.
  6. З містобудівної ради Управління містобудування і архітектури Львівської міської адміністрації // Архітектурний вісник. — 1999. — № 3—4 (9). — С. 28.
  7. Інформаційна таблиці в парку

Посилання[ред. | ред. код]