Парламентська асамблея франкомовних країн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парламентська асамблея франкомовних країн (фр. Assemblée parlementaire de la francophonie)
Абревіатура APF
Материнські організації Міжнародна організація франкомовних країн (фр. Organisation internationale de la francophonie, OIF)
Заснована 1967
Офіційна/і мова/и французька
Штаб-квартира Париж, Франція
Веб-сайт http://apf.francophonie.org/

Парламентська асамблея франкомовних країн (фр. Аssemblée parlementaire de la francophonie, APF) – консультативний орган Міжнародної організації франкомовних країн (фр. Organisation internationale de la Francophonie, OIF).

Штаб-квартира[ред. | ред. код]

Штаб-квартира Парламентської асамблеї франкомовних країн, що іменувалася раніше «Міжнародна асамблея парламентарів франкомовних парламентарів», знаходиться в Парижі.

Дата заснування[ред. | ред. код]

У травні 1967 в Люксембурзі відбулася установча асамблея Міжнародної асоціації парламентарів франкомовних країн. На той час вона об'єднувала делегатів 23 парламентів країн Африки, Америки, Азії, Європи і Океанії.

Парламентська асамблея франкомовних країн – єдина міжпарламентська організація франкомовних країн, визнана Хартією франкомовних країн.

Цілі[ред. | ред. код]

Парламентська асамблея франкомовних країн – є форумом для обговорень, висунення пропозицій та обміну інформацією з усіх питань, що становлять взаємний інтерес для її членів. Вона бере участь в інституційному житті франкомовних країн, формулюючи висновки і рекомендації на адресу конференції на рівні міністрів франкомовних країн і Міжнародної організації франкомовних країн, глав держав і урядів країн, що використовують французьку мову. Вона виступає перед главами держав в ході зустрічей на вищому рівні франкомовних країн. Вона ініціює і здійснює заходи в областях міжпарламентського співробітництва та розвитку демократії. Її діяльність спрямована на зміцнення солідарності між парламентськими установами і на розвиток демократії та правової держави, зокрема в рамках франко-мовний спільноти.

Парламентська асамблея франкомовних країн проводить важливу аналітичну роботу з таких тем, як політичні права і свободи, парламенти і комунікація, економічний простір франкомовних країн і децентралізоване співробітництво, а також освіти, перешкод на шляху поширення знань у франкомовних країнах, ролі французької мови в міжнародній співпраці. Асамблея формулює свої рекомендації на основі доповідей, підготовлених її комісіями.

Членство[ред. | ред. код]

Парламентська асамблея франкомовних країн об'єднує 73 парламенти та асамблеї країн Африки, Північної та Південної Америки, Близького Сходу, Азії та Океанії. В роботі Парламентської асамблеї франкомовних країн приймають участь представники парламентів та організацій франкомовних країн у складі:

  • 52 постійних членів;
  • 14 асоційованих членів;
  • 17 спостерігачів.[1]

Постійні члени[ред. | ред. код]

Асоційовані члени[ред. | ред. код]

Спостерігачі[ред. | ред. код]

Структура[ред. | ред. код]

До складу Парламентської асамблеї франкомовних країн входять представники парламентів і асамблей, які здійснюють законодавчу владу в країнах або спільнотах, які повністю або частково розмовляють французькою мовою.

Органами Асамблеї є:

  • Пленарна асамблея, чергові сесії якої проводяться щорічно.[1] Проведено 43 сесії;
  • Президія, до складу якого входять від 10 до 18 обраних членів, що представляють членів секцій, в т.ч. Голова, перший заступник Голови, заступники Голови та скарбник. Термін їх повноважень закінчується в кінці другої сесії, наступної за тією, на якій вони були обрані;
  • Постійне представництво Президії;
  • Генеральний секретаріат, що працює під керівництвом парламентського Генерального секретаря;
  • 4 постійні комісії:
    • Комісія з питань політики, предметом діяльності якого є розгляд питань політики та верховенства права в співдружності франкомовних країн, відносини з установами франкомовної спільноти, загальні орієнтири Асамблеї, а також інші правові питання її діяльності;[5]
    • Комісія з питань освіти, комунікації та культури, що розглядає питання, пов'язані з використанням французькії мови в культурі, освіті, навчання, зв'язку, аудіовізуальних засобах масової інформації та у сфері інформаційно-комунікаційних технологій;[6]
    • Комісія з парламентських питань, яка відповідає за вивчення парламентських питань, що становлять спільний інтерес, загальних керівних принципів для міжпарламентського співробітництва, правових питань у сфері франкомовних зв'язків, прав і свобод та розвитку демократії;[7]
    • Комісія з питань співпраці і розвитку, яка розглядає питання, пов'язані з людським розвитком (здоров'я, населення та бідність), сталого розвитку (навколишнє середовище, енергетика та сільське господарство) та економічного розвитку з точки зору співробітництва, демократії та солідарності.[8]
  • регіональні асамблеї, що відповідають за виконання завдань Асамблеї в конкретному регіональному контексті;
  • мережа жінок-парламентаріїв.[9]

Бюджет[ред. | ред. код]

Бюджет формуються за рахунок: внесків парламентів, які є її членами, субсидій Міжнародної організації франкомовних країн і Міністерства закордонних справ Франції. Бюджет затверджується Президією. У положенні про фінанси визначені форми управління фінансами Організації і вказані всі положення, що стосуються такого управління.

Офіційні мови[ред. | ред. код]

Офіційною мовою АПФ є французька.

Відносини з організаціями системи Організації Об'єднаних Націй[ред. | ред. код]

АПФ тісно співпрацює з декількома організаціями системи Організації Об'єднаних Націй, зокрема з:

Публікації Асамблеї[ред. | ред. код]

Видається газета «Листи Парламентської асамблеї франкомовних країн» [10] – 6 разів на рік та інформаційний бюлетень «Parlements et Francophonie (ancienne Lettre de la Francophonie Parlementaire» (за 2006-2013 видано 34 випуски).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]