Парламентські вибори в Грузії 2024
Ця стаття висвітлює поточну подію. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Всього у парламенті 150 мандатів Необхідно 76 місць для більшості | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Зареєстровано | 2 060 412 від 3 495 789[a] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Явка | 58,94% (▲2,83 вп)[2] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Відомі голоси | 99.97% | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Склад Парламенту Грузії одинадцятого скликання:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Парламентські вибори у Грузії 2024 року — чергові, 11-ті парламентські вибори депутатів до Парламенту Грузії, що відбулися 26 жовтня 2024 року[4][5][6]. Вибори проводилися за законодавством, що було прийнято 2017 року шляхом змін до конституції. Таким чином, вибори пройшли за виключно пропорційною системою з прохідним порогом у 5 %[7][8].
Хоч «Грузинська мрія», що при владі з 2012 року, досі є найпопулярнішою партією, у виборах 2020 року вони показали гірші результати. При тому, донедавна в опозиції не виходило об'єднати зусилля проти Грузинської мрії, що заважало їм позбавити Грузинську мрію парламентської більшості[9][10]. Найбільша опозиційна партія, Єдиний національний рух, розкололась через діяльність Давида Кезерашвілі, що потрапив у скандал через потенційні зв'язки з мережею телефонних шахраїв у Європі[11]. Хоч в опозиції не вийшло зібрати єдиний опозиційний блок, ряд опозиційних партій, в тому числі Єдиний національний рух, утворили кілька неформальних коаліцій для спільного висування на вибори: Єдність – Національний рух, Сильна Грузія, та Коаліція за зміни. Окремі партії не стали долучатись до коаліцій та висунулись самі по собі, як-от Для Грузії, Гірчі та Робоча партія Грузії.[12] Більшість опозиційних партій підписали Грузинську хартію, за якою погодились, поміж іншого, не утворювати коаліційний уряд з Грузинською мрією в разі проходження до парламенту[13].
Засновник Грузинської мрії, впливовий олігарх та колишній прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, котрого часто звуть сірим кардиналом грузинської політики, за кілька місяців до початку опитувань повернувся до політичної діяльності, яку він офіційно покинув у 2021[14]. Хоч грузинські виборці підтримують шлях Грузії до ЄС та НАТО, але вони бояться потенційних конфліктів із Росією. Грузинська мрія позиціює себе як єдина партія, що здатна шляхом «прагматичної політики» запобігти війні в контексті вторгнення Росії в Україну, та звинувачує «Партію глобальної війни» у намаганнях втягнути Грузію у конфлікт[15]. Також ця партія просуває консервативну ідеологію, та незадовго до виборів ухвалила «Закон про пропаганду ЛГБТ»[16][17][18][19]. Також Грузинська мрія оголошувала наміри заборонити більшість опозиційних партій, звинувачує їх у співробітництві з Єдиним національним рухом. Грузинська мрія звинувачує цю партію у «втягуванні країни у війну з Росією у 2008 році» та «запровадженні системи насильства та тортур»[20][21][22][23]. Разом з тим, Іванішвілі також робив кроки назустріч Кремлю, та закликав до вибачень зі сторони Грузії за війну 2008 року[24]. Також Грузинська мрія посилила зв'язки з Китаєм[25][26], та обіцяє вступити до Європейського союзу, але «за грузинськими правилами»[27].
Противники Грузинської мрії переважно критикують зсув партії у проросійський бік[28]. Вони засуджують риторику Грузинської мрії стосовно євроінтеграції та вважають це дводумством[29]. Опозиційні партії мають наміри посилити зв'язки з Європейським союзом, та йти шляхом інтеграції до ЄС і НАТО, та підписали відповідну декларацію[16][30]. Зокрема опозиція обіцяє виконати усі вимоги ЄС та розпочати перемовини про членство у Європейському союзі[31]. Опозиційні партії засудили політику Грузинської мрії як таку, що «підштовхує Грузію до міжнародної ізоляції, до підніжжя держави-окупанта, Росії», та таку, що віддаляється від «західних союзників Грузії та України, що захищає свободу цивілізованого світу»[32]. Крім проєвропейської опозиції, проти Грузинської мрії виступає коаліція Альянсу патріотів Грузії та Консервативного руху, що тривалий час, до нещодавньої зміни курсу Грузинської мрії, тримались засад консерватизму та антизахідництва[12]. Всі сторони вважають, що вибори мали бути «вирішальним референдумом»[16].
Незадовго до виборів проходили тривалі протести проти непопулярного законопроєкту, за яким організації, що отримують іноземне фінансування, мають реєструватись як «іноземні агенти». Цей законопроєкт спонукав звинувачення в авторитаризмі[33][34]. Через цей закон погіршились відносини із Заходом: Сполучені Штати ввели санкції проти окремих грузинських чиновників за порушення прав людини, та розпочали обговорення стосовно зменшення фінансової допомоги Грузії[35]. У грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата в члени ЄС, проте згодом ЄС заморозив заявку та попередив, що якщо наступні вибори будуть проведені з порушеннями, то безвізовий режим може бути скасовано[36][37]. Конгрес США пропонував окремі заходи для «запобігання занепаду демократії», та пропонував вводити санкції проти осіб, що «руйнують демократію», та при тому «спонукати до посилення демократичних інститутів Грузії»[38][39]. З іншого боку, деякі аналітики вважають, що США та ЄС втручаються у внутрішні справи Грузії та «підривають її суверенітет» аби захистити свою широку «мережу впливу» з фінансованих Заходом неурядових громадських організацій[40][41][42].
У день виборів у Марнеулі було закрито виборчу дільницю через опубліковане звідти відео вкидання бюлетенів. На оператора, коли той зняв процес вкидання, було здійснено напад[43]. Центральна виборча комісія заявила, що по цьому випадку відкрито кримінальну справу, а всі голоси з дільниці вважатимуться недійсними[44][45].
Після нападу прихильників Грузинської мрії на офіси Єдиного національного руху, двох людей було госпіталізовано. Загалом, спостерігачі на виборах по всій країні заявляли про випадки залякування виборців та вкидання бюлетенів[46].
За словами журналістки Хатії Хасаія, на багатьох дільницях виборчих були мобілізовані групи осіб, свого роду «тітушки», які чинили на виборців психологічний вплив і вказували, за кого потрібно голосувати[47].
«В Грузії головним документом є ID-картка. На виборах ти вставляєш її в спеціальний пристрій, він видає тобі бюлетень, ти голосуєш, після цього вставляєш у пристрій бюлетень, він його реєструє, як твій голос. Але проблема в тому, що ці апарати не під’єднані для інтернету, не мають зв’язку між собою. Такими чином, одна ID-картка може проголосувати багато разів. Представники влади збирали за гроші на день-два картки у людей, щоб цими картками багаторазово проголосувати на різних дільницях», заявив Гія Джапарідзе, один з лідерів грузинського опозиційного «Національного руху»[47]. Також владу звинувачують у масових підкупах голосів населення[47].
26 жовтня оприлюднили результати перших екзитполів, які різнилися залежно від того, хто їх проводив — представники партії влади чи опозиції. Так, згідно з екзитполами опозиційних каналів «Мтаварі» і «Формула», «Грузинська мрія» програє вибори, а опозиційні партії отримують більшість місць у парламенті. Екзитпол «Мтаварі» провела компанія Harrys X. Водночас, згідно з екзитполом проурядового каналу «Імеді», більшість місць у парламенті отримує керівна партія «Грузинська мрія»[48].
27 жовтня Бідзіна Іванішвілі заявив про перемогу від імені Грузинської мрії, а Тіна Бокучава, голова Єдиного національного руху, звинуватила ЦВК та Іванішвілі у тому, що ті сфальсифікували вибори, та додала, що опозиція «боротиметься, як ніколи раніше, аби відвоювати своє європейське майбутнє»[49]. Ніка Гварамія з коаліції Ахалі назвав виборчий процес «конституційним переворотом»[50]. Опозиція оголосила бойкот новому парламенту (відмова опозиції від мандатів унеможливлює роботу парламенту, що має призвести до дострокових виборів, оскільки на першому засіданні нового парламенту має бути щонайменше 100 депутатів зі 150 – а досягти цього неможливо без принаймні частини представників опозиції)[51].
28 жовтня президентка Грузії Саломе Зурабішвілі закликала до міжнародного розслідування щодо легітимності результатів парламентських виборів, які, за її словами, були сфальсифіковані, і закликала всіх громадян вийти на акції протесту в Тбілісі того ж вечора[52].
29 жовтня високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель заявив про порушення під час передвиборчої кампанії і в день виборів, через що ЄС не визнав вибори вільними та чесними[53]. Борель закликав до розслідування порушень. Того ж дня у Державному департаменті США заявили що не виключають подальших наслідків, якщо курс грузинського уряду не зміниться, згідно з брифінгом речника відомства Метью Міллера. За його словами, «грузинський народ прийшов на вибори в суботу в атмосфері, сформованій політикою керівної партії, включаючи зловживання державними ресурсами, купівлю голосів та залякування виборців», що створило «нерівні умови» та підірвало «громадську та міжнародну довіру» до процесу[54]. Того ж дня Центральна виборча комісія Грузії заявила, що частково перерахує голоси після того, як опозиція не визнала офіційні результати парламентських виборів[55].
Речниця НАТО Фара Дахлалла закликала розслідувати порушення на виборах, зокрема, нерівні умови змагань між партіями, що підриває довіру громадськості до їхнього результату[56].
Віктор Орбан, Реджеп Ердоган, президенти Вірменії на Азербайджану, а також експрезидент Молдови Ігор Додон, та речник МЗС КНР привітали провладну партію Грузії із перемогою та заявили про чесність виборів. Орбан заявив, що Грузинська мрія і сформований нею уряд «не дозволили перетворити Грузію на «другу Україну»[57][58][59][60]. У Тбілісі почалися масові протести, учасники яких, зокрема, освистали Орбана[61].
- ↑ Загальна чисельність населення Грузії на 1 січня 2024 року становить 3 694,6 тис. осіб[1]
- ↑ За партійними списками «Грузинська мрія» взяли також участь представники політичної партії «Сили народу».
- ↑ Єдиний національний рух у 2020 році висувався в складі коаліції «Сила в єдності», та отримали 25 місць (з яких 8 кандидатів, що пройшли, були вказані як позапартійні). Прогрес і воля та Переможна Грузія також висувались у складі цієї коаліції, та отримали 4 місця та 1 місце відповідно. Стратегія Агмашенебелі та Право і справедливість висувались разом окремим блоком та отримали 3 місця та 1 місце відповідно, а Європейська Грузія висувалась сама по собі та отримала 5 місць.
- ↑ Республіканська партія Грузії , яка на минулих виборах у складі коаліції «Сила в єдності» здобула 2 місця, висунула своїх кандидатів за партійним списком «Коаліція за зміни».
- ↑ За партійними списками «Для Грузії» взяли також участь представники політичної партії «Консервативна партія Грузії» .
- ↑ У 2020 році «Лело для Грузії» здобула 4 місця, а «Громадяни» — 2.
- ↑ მოსახლეობა და დემოგრაფია (груз.). Національна статистична служба Грузії. Процитовано 27 жовтня 2024.
- ↑ Polls Close with 58,94% Turnout (англ.). Civil Georgia . 26 жовтня 2024. Процитовано 27 жовтня 2024.
- ↑ October 26, 2024 Parliamentary Elections of Georgia (англ.). Виборча адміністрація Грузії . 26 жовтня 2024. Процитовано 26 жовтня 2024.
- ↑ Georgia's Central Election Commission reveals date, procedures for 2024 parliamentary vote. Agenda.ge. Процитовано 30 січня 2024.
- ↑ CEC releases information on registration of political parties for 2024 elections. 1TV (амер.). Процитовано 7 квітня 2024.
- ↑ President signs decree declaring October 26 as date for parliamentary elections. Georgian Public Broadcaster (амер.). Процитовано 28 серпня 2024.
- ↑ Key Points of Newly Adopted Constitution. Civil Georgia. 27 September 2017. Процитовано 27 September 2017.
- ↑ Найнапруженіші за останні роки. У Грузії проходять парламентські вибори. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ "Saakashvili is an outgoing figure in Georgian politics." Experts on split in National Movement party. Jam News. 12 December 2023.
- ↑ Only 32.4% of respondents in Georgia support the ruling party, according to Edison Research. JAMnews (амер.). 29 липня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ What is wrong with the Georgian opposition?. Jam News. 22 November 2022.
- ↑ а б Kincha, Shota. Who’s who in Georgia’s parliamentary elections?. OC Media (амер.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ ქართული ქარტია. Website of President of Georgia. 26 May 2024.
- ↑ Georgian billionaire ex-PM Ivanishvili returns to politics before election. Reuters. 30 December 2023.
- ↑ PM: 'Global War Party' has critical influence on U.S., EU structures; hope this substantially changes. 1st Channel of Georgia. 13 May 2024.
- ↑ а б в October Elections: Odds, Context, Past Trends. Civil Georgia. 9 October 2024.
- ↑ What's at stake in Georgia's October election?. Reuters. 27 September 2024.
- ↑ Rising Stakes in Tbilisi as Elections Approach. Civil Georgia (амер.). 7 вересня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Georgian Dream promises 'pragmatic policy' with Russia in election programme. OC Media (амер.). 8 October 2024. Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ Georgia goes ‘North Korea’ with bombshell plan to ban main opposition parties. POLITICO (брит.). 23 серпня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Speaker assesses reports on banning opposition parties as disinformation. 1st Channel of Georgia (амер.). 28 серпня 2024. Процитовано 29 серпня 2024.
- ↑ EU Concerned About GD's Plan to Ban Opposition, Bloc Official Warns "All Options Are On The Table". Civil Georgia (амер.). 28 серпня 2024. Процитовано 28 серпня 2024.
- ↑ Mariam Bogveradze (23 August 2024). კობახიძე აკონკრეტებს, რომელი პარტიების აკრძალვას გეგმავს „ქართული ოცნება“. Netgazeti.
- ↑ Benson, Brawley (18 September 2024). Georgian political boss insults large portion of electorate with apology offer. Eurasianet.
- ↑ Georgia and China Issue Joint Statement on Strategic Partnership. Civil Georgia (амер.). 31 липня 2023. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ What’s Behind China’s Strategic Partnership With Georgia?. Carnegie Endowment for International Peace (англ.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Kakha Kaladze: The Georgian government will play by Georgian rules – if a political decision is made regarding not granting the status, they can keep it for themselves. interpressnews. 15 February 2023.
- ↑ Georgia's Lazarus Bidzina Ivanishvili’s latest political comeback and the law of diminishing returns. Meduza (англ.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Perspectives: Georgian Dream’s doublethink may backfire in Tbilisi. Eurasianet (англ.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Georgian Democratic Opposition Parties sign Declaration of Unity. European Parliament (англ.). 26 June 2024.
- ↑ What is the Georgian opposition's plan to change the government?. Jam News (англ.). 10 April 2023.
- ↑ პროდასავლური ოპოზიციური პარტიების ერთობლივი განცხადება. Droa.ge (англ.). 18 April 2024.
- ↑ Georgia approves controversial 'foreign agent' law, sparking more protests. BBC. 14 May 2024.
- ↑ Georgia: Thousands rally in protest at 'foreign influence' bill. BBC (брит.). Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ BREAKING: U.S. Imposes New Sanctions for Undermining Democracy. Civil Georgia (амер.). 16 вересня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ EU grants Georgia candidate status. OC Media (амер.). 14 грудня 2023. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ EU halts Georgia's accession to the bloc, freezes financial aid over much-criticized law. AP News (англ.). 9 липня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ U.S. Foreign Affairs Committee passes MEGOBARI Act. Georgian Public Broadcaster (амер.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Georgian People’s Act Envisaging Sanctions and Review of US-Georgia Relations Introduced in U.S. Senate. Civil Georgia (амер.). 24 травня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Almut Rochowanski; Sopo Japaridze (3 May 2024). Stop Blackmailing Georgians Over EU Membership. Jacobin. Архів оригіналу за 3 May 2024.
- ↑ Sholto Byrnes (23 May 2024). Georgia's foreign-funded NGO law should be none of Europe's business. The National News.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ The West's double standards on Georgia's 'foreign agents' bill. Canadian Dimension. 3 May 2024. Процитовано 6 липня 2024.
- ↑ Polling station closed in southern Georgia during election following reported ballot stuffing. The Kyiv Independent (англ.). Процитовано 26 жовтня 2024.
- ↑ Georgia votes in an election that could take it toward the EU or into Russia’s orbit. Associated Press (англ.). Процитовано 26 жовтня 2024.
- ↑ Міжнародні спостерігачі заявили про значні порушення на виборах в Грузії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ Both sides claim victory in Georgia's crucial vote on future in Europe. BBC (англ.). Процитовано 26 жовтня 2024.
- ↑ а б в Костеж, Сергій (29 жовтня 2024). Чому вибори в Грузії стали скандальними та які знайомі фальсифікації там застосовувались. Головні новини з України сьогодні - Kyiv Post (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Вибори в Грузії: з'явилися перші екзитполи, вони відрізняються у влади і опозиції.
- ↑ Georgia’s opposition disputes result of crucial vote which could decide the country’s role in Europe. Associated Press (амер.). 27 жовтня 2024. Процитовано 27 жовтня 2024.
- ↑ Georgia's ruling party wins parliamentary vote, says election commission. France 24 (амер.). 27 жовтня 2024. Процитовано 27 жовтня 2024.
- ↑ Чи зможуть опозиція та Захід змусити владу Грузії скасувати підроблені вибори. Європейська правда (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Президентка Грузії вимагає міжнародного розслідування щодо результатів виборів. ГЛАВКОМ (укр.). 29 жовтня 2024. Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ У ЄС зробили заяву щодо виборів до парламенту Грузії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ Свобода, Радіо (28 жовтня 2024). У Держдепі США не виключають подальших наслідків, якщо «курс грузинського уряду не зміниться». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ У ЦВК Грузії заявили про частковий перерахунок голосів. LB.ua. 29 жовтня 2024. Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Від критики до перегляду відносин. Як Захід реагує на підсумки виборів у Грузії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ Орбан заявив, що влада Грузії не дала країні «перетворитися на другу Україну». nv.ua (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Додон: Молдавии надо учиться у Грузии продвижению национальных интересов. EADaily (рос.). 28 жовтня 2024. Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ У МЗС Китаю прокоментували вибори у Грузії: "Завжди поважали вибір грузинського народу".
- ↑ Ердоган привітав прем’єра Грузії із перемогою на виборах. Європейська правда (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
- ↑ Перекрили центр і освистали Орбана: тисячі людей вийшли на протести у Тбілісі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
Це незавершена стаття про Грузію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про вибори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |