Очікує на перевірку

Парламентські вибори у Великій Британії 2019

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2017 Велика Британія 2024
Парламентські вибори у Великій Британії 2019
Всі 650 місць у Палаті громад Великої Британії
12 грудня 2019
Явка: 67,3 % (1,6 вп)[1]
Перша партія Друга партія
Борис Джонсон Джеремі Корбін
Лідер Борис Джонсон Джеремі Корбін
Партія Консерватори Лейбористи
Лідер партії з 23 липня 2019 12 вересня 2015
Попередні вибори 317 місць, 42,4 % 262 місць, 40,0 %
Виграно місць 365 202 [n 1]
Зміна місць 48 60
Голосів виборців 13 966 565 10 269 076
Відсоток 43,6 % 32,1 %
Зміна % голосів 1,2 вп 7,9 вп
Третя партія Четверта партія
Nicola Sturgeon Джо Свінсон
Лідер Нікола Стерджен Джо Свінсон
Партія Шотландська національна партія Ліберальні демократи
Лідер партії з 14 листопада 2014 22 липня 2019
Округ лідера Без округа [n 2] Східний Данбартоншир
Попередні вибори 35 місць, 3,0 % 12 місць, 7,4 %
Виграно місць 48 11
Зміна місць 13 1
Голосів виборців 1 242 372 3 696 423
Відсоток 3,9 % 11,6 %
Зміна відсотка голосів 0,9 вп 4,2 вп
Парламентські вибори у Великій Британії 2019

Мапа округів на виборах до Парламенту Великої Британії

Наступний прем'єр-міністр
Борис Джонсон
Консерватори

Парламентські вибори у Великій Британії 2019 — дострокові вибори до Палати громад у Великій Британії, що відбулися 12 грудня 2019.

Історія

[ред. | ред. код]

На попередніх загальних виборах у Великій Британії, які відбулися лише на два з половиною роки раніше, жодна політична партія не здобула більшості місць у Палаті громад, що обернулося затяжною парламентською неспроможністю розв'язати питання «брексіту». У липні 2019 р. після відставки Терези Мей тодішній міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон був обраний керівником Консервативної партії та, відповідно, призначений прем'єр-міністром.

Після того, як прем'єр-міністр Борис Джонсон назвав британський парламент недієздатним і заявив про потребу виборів, 19 квітня 2017 він закликав парламент підтримати ідею проведення виборів.[2] 29 жовтня 2019 Палата громад затвердила у другому читанні внесений урядом законопроєкт про проведення дострокових виборів до парламенту 2019 р.[3] 30 жовтня 2019 пізно ввечері цей законопроєкт схвалила Палата лордів.[4]

Напередодні виборів у грудні лідирувала у рейтингу партія глави уряду.[5] Результати соцопитувань перед виборами давали консерваторам 339 місць у парламенті, лейбористам — 231, ліберальним демократам — 15, а Шотландській національній партії — 41 мандат.[6]

Опитування на виході з дільниць для голосування показали, що на виборах перемагає партія Бориса Джонсона,[7] який обіцяє вивести країну з Євросоюзу до 31 січня 2020 р.[6] За результатами великого всебританського екзит-полу, Консервативна партія на позачергових виборах 12 грудня мала здобути 368 (+50 порівняно з попереднім складом) із 650 місць Палати громад. Головні супротивники консерваторів лейбористи на чолі із Джеремі Корбіном мали б отримати 191 мандат (-71), Ліберально-демократична партія — 13 (+1) мандатів, Шотландська національна партія — 55 (+20). Щоб мати більшість, потрібно 326 депутатів, хоча іноді вистачає й менше. Спікер парламенту зазвичай нейтральний, а представники північноірландської «Шинн Фейн» не займають свої крісла.[7]

Правові засади

[ред. | ред. код]

Всі 650 депутатів Палати громад обираються в одномандатних округах в один тур. Для перемоги досить переваги в 1 голос.

Правом голосувати[8][9] на виборах депутатів Палати громад наділені особи віком від 18 років, які мають громадянство Співдружності та проживають за адресою у Сполученому Королівстві,[n 3] або громадяни Сполученого Королівства, які мешкають за кордоном та реєструвалися для голосування в останні 15 років,[n 4][11][12] не мають правових обмежень голосувати (пов'язаних з ув'язненням, перебуванням у психіатричній лікарні чи переховуванням від правоохоронних органів)[13] і не позбавлені права голосу[14][15] та які зареєструвалися для голосування до півночі 31 жовтня.[16]

Наслідки

[ред. | ред. код]

Після завершення підрахунку голосів на всіх виборчих округах Консервативна партія збільшила кількість своїх депутатів на 47 та має тепер 365 місць із 650. Водночас, їхні головні суперники лейбористи втратили 59 мандатів і мають усього 203 голоси. Шотландська національна партія поліпшила свій результат на 13, здобувши 48 мандатів, а Ліберально-демократична партія виборола лише 11 місць,[17] тобто менше на 1, ніж на попередніх виборах.

Таким чином, правляча Консервативна партія відновила свою більшість у Палаті громад після її втрати в 2017 р., тоді як лейбористи зазнали серйозних втрат, отримавши найменшу кількість місць від часу загальних виборів 1935 р.[18][19]

У підсумку консерватори, отримавши 43,6 % голосів (найвища частка від часу загальних виборів 1983 р.), поліпшили свій результат на 48 місць, а лейбористи скоротили свою присутність у парламенті на 60 місць, втративши на користь консерваторів кілька своїх округів у північній та центральній Англії.[20] Втрати лейбористів призвели до того, що Корбін оголосив про відставку з посади керівника партії.[19][21] Шотландська національна партія покращила свої позиції у Шотландії за рахунок консерваторів.[22] Як заявила її керівниця Нікола Стерджен, такий високий результат Шотландської національної партії переконав її провести новий референдум про незалежність. На її думку, результати парламентських виборів у Великій Британії чітко показали, що шотландці не хочуть виходу з ЄС. Стерджен також запевнила, що усвідомлює, що не всі, хто голосував за її партію, хочуть незалежності від Великої Британії, але у будь-якому разі питання про майбутнє Шотландії повинні вирішувати самі її жителі.[23]

Лідерка ліберал-демократів Джо Свінсон попри те, що її партія одержала 11,6 % голосів, була змушена піти у відставку через програш у її окрузі Східний Данбартоншир.[24]

Зелені утримали свої місця, а частка відданих за них голосів зросла. Плайд Кемри так і залишилася з 4 мандатами без істотної зміни відсотка голосів. У Північній Ірландії на виборах уперше було обрано більше депутатів-націоналістів, ніж парламентарів-юніоністів. Із двох основних партій цієї країни у Шинн Фейн результат практично не змінився, тоді як Демократична юніоністська партія втратила два місця, незважаючи на поліпшений показник частки відданих голосів. Соціал-демократична і лейбористська партія отримала два місця, а партія «Альянс» повернула своє місце, що привело до відновлення присутності обох цих політичних сил у Палаті громад.

Див. також

[ред. | ред. код]

Нотатки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість місць не включає нинішнього спікера Палати громад Ліндсея Гойла, якого деякі ЗМІ зараховують до загальної кількості місць лейбористів. За законами Великої Британії, спікер Палати громад розриває всі зв'язки зі своєю партією після його обрання на цю посаду.
  2. Нікола Стерджен займає крісло депутата у Парламенті Шотландії від округу Глазго Саутсайд. Лідером кандидатів у Палату громад від ШНП був Ангус Робертсон від округу Морей, який втратив своє місце на користь Іана Блекфорда.
  3. З метою реєстрації особи без постійної або фіксованої адреси можуть подати «заяву про прив'язаність» до певного місця перебування[10]
  4. Або, у випадку з громадянином Британії, який переїхав за кордон до досягнення 18-річного віку, якщо його/її батько/мати чи опікун значився у реєстрі виборців Великої Британії в останні 15 років

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Results of the 2019 General Election. BBC News. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  2. Пристрасті навколо Brexit: Джонсон хоче дострокових виборів 12 грудня. Укрінформ. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  3. Палата громад британського парламенту схвалила у другому читанні законопроєкт про дострокові вибори. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  4. Brexit-вибори: результат стане відомим у п'ятницю 13-го… [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.], Укрінформ
  5. Напередодні виборів у Британії Джонсон має найбільшу підтримку [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.], Укрінформ
  6. а б Результати парламентських виборів у Великій Британії: перемогла партія Джонсона. 24tv.ua. 13 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  7. а б Вибори в Британії: євроскептик Джонсон переміг - екзит-пол. BBC Україна (українською) . 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  8. Representation of the People Act 1983, Section 1. Legislation.gov.uk. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 26 квітня 2017.
  9. Types of election, referendums, and who can vote - GOV.UK. gov.uk. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 18 квітня 2017.
  10. How to Register to Vote If You're Homeless. Crisis. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
  11. Representation of the People Act 1985, Section 1. Legislation.gov.uk. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 24 травня 2019.
  12. Electoral Office of Northern Ireland - Overseas Elector registration. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
  13. Representation of the People Act 1983, Sections 3 and 3A
  14. House of Lords Act 1999. Legislation.gov.uk. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 4 червня 2017.
  15. House of Lords Reform Act 2014, Section 4. Legislation.gov.uk. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 4 червня 2017.
  16. Electoral Commission: Deadline for registration ahead of an election [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  17. Консервативна партія показала кращий результат на виборах з 1987 року. dt.ua. 13 грудня 2019. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
  18. Stewart, Heather (12 грудня 2019). Exit poll predicts 86-seat majority for Boris Johnson and Conservatives. The Guardian. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  19. а б Jeremy Corbyn: 'I will not lead Labour at next election'. www.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  20. Wainwright, Daniel. General election 2019: How Labour's 'red wall' turned blue. BBC. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  21. Socialist Jeremy Corbyn to step down as leader of Labour Party after projected defeat in U.K. election. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  22. Scotland election results 2019: Sturgeon says SNP landslide 'mandate for indyref2'. www.bbc.co.uk. 13 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  23. Шотландія проведе новий референдум про незалежність від Великої Британії: відома причина. 24tv.ua. 13 грудня 2019. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019.
  24. Lib Dem leader Jo Swinson to step down (брит.). BBC News. 13 грудня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.