Парнолистові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Парнолистові
Zygophyllum fabago
Zygophyllum fabago
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Zygophyllales
Родина: Парнолистові (Zygophyllaceae)
R.Br.
Підродини
Larreoideae
Morkillioideae
Seetzenioideae
Tribuloideae
Zygophylloideae
Синоніми
Balanitales C.Y.Wu
Zygophyllanae Doweld
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Zygophyllaceae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Zygophyllaceae
EOL logo.svg EOL: 4418
IPNI: 30000513-2
ITIS logo.svg ITIS: 29034
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 43873
Fossilworks: 55734

Парнолистові[1][2] або Паролистові[3][4] (Zygophyllaceae) — родина квіткових рослин, яка ділиться на п'ять підродин, з 25–27 родами і близько 280 видами.

Опис[ред.ред. код]

Невеликі дерева, чагарники або напівчагарники, рідко однорічні або багаторічні трав'янисті рослини. Стебла зазвичай розгалужені. Деякі види ксерофіти. Рідко чергуються, а в основному протилежно розташовані листки, як правило перисті, часто м'ясисті. Більшість квітів двостатеві. Як правило, вони утворюють коробочки, рідкісні кістянки (Balanites).

Поширення[ред.ред. код]

Надає перевагу більш-менш посушливим і засоленим (галофільним) областям у багатьох частинах світу. Більшість видів росте в тропіках або субтропіках, рідко — в помірних теплих районах.

Роди[ред.ред. код]

Підродина Larreoideae
Підродина Morkillioideae
Підродина Seetzenioideae
Підродина Tribuloideae
Підродина Zygophylloideae
Unplaced

Використання[ред.ред. код]

Guaiacum officinale має деревину надзвичайно високої щільності й твердості. Деякі Guaiacum, Zygophyllum, Tribulus, Larrea використовуються в теплих областях, як декоративні рослини. Листя і молоді пагони Tribulus terrestris вживають в їжу після приготування. Плоди їдять у вареному вигляді або виготовляють борошно.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Словник української біологічної термінології. Відповідальні редактори: Д. М. Гродзинський, Л. О. Симоненко — Київ: КММ, 2012. — 744 с. — ISBN 978-966-1673-12-9
  2. Дяченко Я. М., 2011: Раритетні дендроекзоти штучних об'єктів природно-заповідного фонду Лісостепу України: репрезентативність і аутфітосозологічний конспект. Чорноморськ. бот. ж., Т. 7, № 2: 132—143.
  3. Гомля Л. М., Давидов Д. А. Доповнення до «Конспекту флори Лівобережного Придніпров'я» Полтавського району Полтавської області // Науковий часопис НПУ ім. МП Драгоманова. — 2008. — Вип. 20. — С. 3–11.
  4. Ярков С. В. Розвиток мішаних за субстатом 20–40-річних відвальних ландшафтів Криворіжжя // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. — 2013. — № 2. — С. 23–30.


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.