Паровий котел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паровий котел

Парови́й коте́л, паровий каза́н[1] — установка, призначена для генерації насиченої або перегрітої пари, а також для підігріву води (котел опалювальний). Парові котли (парогенератори) можуть поділятися на декілька типів, залежно від їх характеристик:

  • За відносним рухом теплоносіїв (димові гази, пара, вода) вони поділяються на водотрубні та жаротрубні. У водотрубних — парогенераторах трубами рухаються вода та парова суміш, а димові гази омивають труби ззовні. В жаротрубних — трубами, рухаються димові гази, а труби ззовні омиває вода.
  • За принципом руху води і парової суміші котли поділяються на агрегати з природною циркуляцією та на агрегати з примусовою циркуляцією. Останні поділяються на прямотечійні та з багаторазовою примусовою циркуляцією.

Основними елементами котла є топка та теплообмінні поверхні. Частина котла, в якій відбувається спалювання палива, називається топкою. Важливими елементами котлів є також: барабани, повітропідігрівники, пальникові пристрої, пристрої для регулювання температури[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Казан // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики. Загальні відомості, класифікація парових та водогрійних котлів. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 23.03.2017.

Посилання

[ред. | ред. код]