Паровий фрегат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російський паровий фрегат Витязь
HMS Birkenhead був закладений як паровий фрегат, але отримав гвинтовий рушій перед спуском у 1845.

Паровий фрегат  (або гвинтові фрегати, а менші судна мали назву парові корвети та парові шлюпи) — були бойовими кораблями з паровими машинами. Першими кораблями з паровими машинами були традиційні фрегати, корвети та шлюпи.

Еволюція[ред. | ред. код]

Першим судном яке можно вважати паровим бойовим кораблем стало Demologos, яке спустили у 1815 для ВМС США.[1]

Бойові кораблі з гребними колесами[ред. | ред. код]

З початку 1820-х ВМС Великої Британії розпочали будівництво невеликих парових бойових кораблів в тому числі озброєні буксири HMS Comet та HMS Monkey, а з 1830-х з паровими суднами почали експериментувати флоти Америки, Росії та Франції.[2] Перше покоління парових бойових кораблів, називали 'колісні бойові кораблі' (фрегати, шлюп, канонерки тощо), тому що вони мали колісні рушії з обох бортів або в кормі. Кораблі мали великі гармати, які загалом були встановлені на одній палубі (хоча деякі великі колісні бойові кораблі мали дві гарматні палуби).[3] Ряд випробувань Адміралтейства довели, що колісні рушії менше надійні ніж гвинти і більш вразливі від вогню, тому з кінця 1840-х флоти почали створювати гвинтові бойові кораблі. Колісні фрегати використовували під час опіумних воєн, американо-мексиканської війни, кримської війни та громадянської війни в США, але до 1870 більшість з них було списано або продано цивільним компаніям.[4]

Гвинтові бойові кораблі[ред. | ред. код]

Гвинтові бойові корабля були дуже схожі на традиційні вітрильні кораблі і будувалися з паровими машинами та гвинтами у якості рушія. При цьому кораблі мали повне вітрильне озброєння, через консерватизм та малу кількість вугільних станцій по всьому світу, останнє було дуже важливим для фрегатів, які часто оперували незалежно у віддалених частинах світу. Такі 'гвинтові фрегати', спочатку будували з дерева, а пізніше з заліза. Вони виконували традиційну роль фрегатів до кінця 19-го століття. Лише дві країни, Франція та Велика Британія, будували флоти з дерев'яних парових гвинтових лінкорів, крім того вони побудували деяку кількість гвинтових фрегатів.

З 1859 на фрегати та лінійні кораблі стали додавати броню. Через додаткову вагу броню ці перші панцерники могли мати одну гарматну палубу, а тому технічно вони були фрегати і навіть через це вони були потужніші за існуючі вітрильні лінійні кораблі і виконували таку саму роль. Вираз 'броньовані фрегати' використовували ще деякий час для позначення панцерників з бортовим залпом і вітрильним озброєнням. Деякий час вони були найпотужнішими типами суден.

До кінця 19-го століття термін 'фрегат' вийшов з використання. Броньовані кораблі отримали позначення 'лінкори' або 'панцерні крейсери', у той час як не броньовані кораблі, в тому числі фрегати та шлюпи, класифікувалися як 'не броньовані крейсери'.

Зразки які збереглися[ред. | ред. код]

Єдиним гвинтовим фрегатом який зберігся є данський Jylland. Також зберігся британський "броньований фрегат" Warrior.

Примітки[ред. | ред. код]