Паротит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паротит
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B26.9
OMIM 603588
DiseasesDB 9670
MedlinePlus 001041
MeSH D010309

Паротит (лат. parotitis; походить від glandula parotis — привушна залоза + itis — запалення) — запалення привушної залози.

Етіопатогенез[ред.ред. код]

Паротит спричинюють різні мікроорганізми, що потрапляють в залозу через привушну слинну протоку з порожнини рота, гематогенним або лімфогенним шляхом, а також з розташованих поряд з залозою осередків запалення. Важливу роль у розвитку паротиту грає порушення відтоку слини, зниження загальної реактивності організму. Запалення привушної залози може перебігати гостро і хронічно.

Гострий паротит розвивається при запальних процесах порожнини рота (стоматитах, гінгівітах) ентеровірусної природи. Причиною запалення часто буває вірус епідемічного паротиту. Гострий бактеріальний паротит найчастіше виникає на тлі активізації мікрофлори, зазвичай присутньої в порожнині рота і протоках слинних залоз, що спостерігають переважно у ослаблених хворих, при тяжких інфекційних хворобах (зокрема при черевному тифі, епідемічному висипному тифі тощо), після оперативних втручань, особливо на органах черевної порожнини (частіше на 3-4-й день після операції), при травмах залози, впровадженні у привушний приплив чужорідного тіла. Одним з істотних чинників розвитку гострого запалення залози є зниження її секреторної функції.

Гострий паротит може перебігати в серозній, гнійній і гангренозній формі. При серозному паротиті спостерігають набряк, гіперемія і помірну лейкоцитарну інфільтрацію залозистої тканини, набрякання епітелію вивідних проток, в яких накопичується в'язкий секрет, що містить слущенный епітелій і мікроорганізми.

Симптоми[ред.ред. код]

Початок захворювання характеризується припуханням залози, болем, що посилюється під час споживання їжі (симптом ретенції), погіршенням самопочуття, підвищенням температури тіла. У ряді випадків, наприклад при паротиті обумовленому травмою або впровадженням в привушну протоку чужорідного тіла, цим симптомам може передувати період затримки слини, що супроводжується приступообразними болями в області слинної залози — колькою. При серозному паротиті пальпація залози малоболюча, колір шкіри над нею не змінено. Слизова оболонка, навколо гирла привушної протоки, гіперемована. Кількість слини незначна або вона зовсім відсутня, при масажуванні залози виділяється густий, в'язкий секрет. Прогрес процесу і розвиток гнійного запалення веде до посилення болю, наростання симптомів інтоксикації. Припухлість залози збільшується, набряк поширюється на сусідні області.

Лікування[ред.ред. код]

Їжа повинна бути легкою і не вимагати тривалої механічної обробки в роті (каші, супи, бульйони), оскільки хворому важко жувати. Призначають за необхідності в залежності від причини паротиту антибактерійні, противірусні і імуностимулюючі препарати. На ділянку навколовушних слинних залоз можна застосовувати сухе тепло. Для зниження високої температури тіла застосовують жарознижувальні препарати (ібупрофен, парацетамол). Іноді потребує лікування у щелепно-лицевого хірурга.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.