Настоятель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Настоятель православного храму.

Настоя́тель (стцерк.-слов. настоА йотированноетєль, калька з грец. ἐφεστώς, утвореного від ἐπί (ἐφ) — «на» + στάσις — «розстановка», «встановлювання») — голова храму або монастиря[1]. У християнстві — клірик, який очолює парафію або монастир. У православній церкві настоятель призначається єпархіальним архієреєм для духовної опіки віруючих та керування причтом і парафією. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею. Настоятель жіночого монастиря називається настоятелькою або старшою матір'ю.

Настоятель храму[ред. | ред. код]

Настоятель храму, діал. па́рох[2] (від лат. parochus < грец. παροικία — «парафія»)[3] — у традиційних церквах — парафіяльний священик, головний священик церкви[1], духовний батько парафії.

Відповідальність[ред. | ред. код]

Настоятель відповідає:

  • за правильне, згідне з Церковним Уставом, звершення богослужінь,
  • за церковну проповідь, релігійно-моральний стан та відповідне виховання парафіян.

Обов'язки[ред. | ред. код]

Настоятель повинен добросовісно виконувати всі богослужбові, пастирські та адміністративні обов'язки, визначені його посадою, згідно з церковними канонами та положеннями статуту про управління церкви. До обов'язків настоятеля належить:

  • керівництво причтом у виконанні ним богослужбових та пастирських обов'язків;
  • нагляд за належним станом храму, за його начинням та вбранням, а також за наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь відповідно до вимог богослужбового Уставу та вказівок священноначалія;
  • турбота про правильне та благоговійне читання і спів у храмі;
  • турбота про виконання вказівок єпархіального архієрея;
  • організація катихізаторської, благодійної, церковно-суспільної, виробничої, господарської, освітньої, просвітницької та іншої діяльності парафії;
  • скликання Парафіяльних зборів та головування на них;
  • за наявності достатніх підстав, призупинення виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльної ради з віронавчальних, канонічних, богослужбових або господарчих питань з їх подальшим переданням на розгляд єпархіальному архієрею;
  • нагляд за втіленням у життя рішень Парафіяльних зборів та за роботою Парафіяльної Ради;
  • подання єпархіальному архієреєві безпосередньо або через благочинного щорічних звітів про стан парафії та про свою діяльність;
  • ведення офіційного церковного листування;
  • ведення богослужбового журналу та зберігання парафіяльного архіву;
  • видача свідоцтв про хрещення та шлюб;
  • представлення інтересів парафії перед органами державної влади, місцевого самоврядування та суду.

Відпустки[ред. | ред. код]

Настоятель може отримати відпустку і на певний час залишити свою парафію тільки з дозволу єпархіальної влади.

Настоятель монастиря[ред. | ред. код]

Настоятелем також йменується керівник чоловічого монастиря[1]. Залежно від конфесії і розмірів монастиря розрізняють:

  • Абат — настоятель християнського монастиря західної традиції, голова ченців.
  • Ігумен — настоятель християнського монастиря східної традиції, голова ченців.
  • Архімандрит — настоятель великого монастиря східної традиції

Див. також[ред. | ред. код]

  • Пробст (провст, пробощ) — церковний титул, у деяких церквах — настоятель християнського храму або монастиря.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Настоятель // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Парох // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Посилання[ред. | ред. код]