Партизанське (Дубровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Партизанське
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький
Рада/громада Людинська сільська рада
Код КОАТУУ 5621884305
Основні дані
Засноване 1965
Населення 206
Площа 0,34 км²
Густота населення 605,88 осіб/км²
Поштовий індекс 34123
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°40′33″ пн. ш. 26°31′58″ сх. д. / 51.67583° пн. ш. 26.53278° сх. д. / 51.67583; 26.53278Координати: 51°40′33″ пн. ш. 26°31′58″ сх. д. / 51.67583° пн. ш. 26.53278° сх. д. / 51.67583; 26.53278
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Місцева влада
Адреса ради 34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с.Людинь, вул.Б.Хмельницького,6 , тел. 4-11-87
Карта
Партизанське. Карта розташування: Україна
Партизанське
Партизанське
Партизанське. Карта розташування: Рівненська область
Партизанське
Партизанське
Мапа

Партиза́нське (колишня назва — Пузня) — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 206 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село Партизанське, яке до 1965 року мало назву Пузня, Пузні, лежить на шляху між селами Людинь і Золоте. Населення становить 220 чоловік. У 1861 році жителі села були приписними до Різдво Богородичної православної церкви м. Дубровиця, яку побудував Віктор Ігнатович де — Бройль Плятер, власник міста. З 1920 по вересень 1921 року в селі діяв сільський революційний комітет на чолі з Хомичем Трохимом (голова), товариш Ромаш Прокіп, секретар Хомич Опанасій. Тоді в селі було 43 селянських господарства, в яких мешкали 253 особи. Земля була такою: під садибами — 6 десятин, під вигонами — 19 десятин, орна земля — 61 десятина, сіножаті — 60 десятин, під озерами, болотами і дорогами — 2 десятини. Під час формування Висоцького волосного народного суду кандидатом на посаду слідчого суду був місцевий селянин Хомич Йосип Фадейович, 49 років від народження. Починаючи з 1923 року, в селі діє підпільний осередок КПЗБ. Він був одним з найактивніших у Висоцькій гміні завдяки Ромашу Олександру (Олесю), Хомі Хомичу, Івану Прокоповичу Ромашу, Павлу Степановичу Хомичу та іншим.

Під час другої світової війни в селі діяло партійне підпілля на чолі з Хомою Хомичем. На фронті також воювали жителі села і серед них: Янковський Степан Федорович 1899 р.н., Хомич Панас Федорович, 1922 р.н. та інші. В ніч  на 11 липня 1943 року оунівці замордували 13 жінок і дітей і серед них депутата Верховної Ради Української РСР Килину (Акилину) Панасівну Хомич з   дитиною, матір'ю та братом.

В селі працювали: головою сільради працює з 20.01.1945 року Ромаш Іван Прокопович, 05.01.1914 р.н.;  секретарем Кохан Іван Ігнатович, 1897 р.н.; дільничним уповноваженим — Хомич Іван Миколайович. 1922 р.н.; головою споживчого товариства Хомич Григорій Петрович, 1922 р.н.; продавцем — Хомич Юлія Олександрівна 1926 р.н. Проводиться колективізація  приватних господарств села і  головою правління колгоспу ім. Чапаєва працює Хомич Петро Власович, 1902 р.н. Членами колгоспу стали родини: Хомич Домна Тимофіївна, 1908 р.н. (1 чол); Трум Дмитро Мойсейович, 1879 р.н. (5 чол.); Швед Павлина Амбросіївна, 1906 р.н. (3 чол.); Янковський Афанасій Олексійович, 1930 р.н. (1 чол.); Спевак Семен Кирилович 1902 р.н. (9 чол.); Хомич Марія Трофимофіївна, 1925 р.н.(1чол.); Ромаш Надія Іванівна, 1926 р.н. (3 чол.); Фомич Катерина Яківна, 1901 р.н.(4 чол.); Хомич Іван Іванович,1928 р.н.(2чол.); Трум Сергій Дмитрович,1911 р.н. (3 чол.); Хомич Мотрона Йосипович, 1888 р.н. (2 чол.). У 1946 році в селі проживає 262 жителі. У 1947 році вібдулися вибори до Висоцької районної ради. Районним депутатом від села став Ромаш Іван Прокопович.  В жовтні  місяці розпочинає свою роботу Заморочнянське лісництво, контора якого розташовується тут. Для послуг жителів села є клуб, Фап, магазин змішаних товарів.

За останні сімдесят років село розбудувалося, помолоділо будинками, людьми, досягненнями. Завдяки прадавній місцевій традиції щиро працювати на землі, народжувати, ростити і виховувати дітей, ненадіючись на когось  і втому числі на владу село є стабільним по чисельності населення.

Роки незалежності України здобули більше можливостей в розбудові родин, господарств, краю і України.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 205 осіб[1], 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[2].

Персоналії[ред. | ред. код]

З людей, що прославили село слід назвати:

  • Ромаш Домна Сидорівна — жителька села Партизанське. Народила і виховала 9 дітей. Нагороджена орденами: «Материнська Слава» ІІ ст.(Указ Президії Верховної Ради СРСР  від 06.04.1981року), «Материнська Слава» І ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1985року);
  • Ромаш Єва Кирилівна — жителька села Партизанське. Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» ІІІст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 07.03ю1973 року);
  • Хомич Акулина (Килина) Панасівна (1913 — 11.07.1943рр) — депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання 1940 року за результатами виборів від Висоцької виборчої округи № 346. Брала активну участь у роботі Верховної Ради. Брала участь в четвертій сесії Верховної Ради 25 травня 1940 року у м. Києві, п'ятої сесії — восени 1940 року, шостої — у травні 1941 року. Від евакуації відмовилася. Брала участь у партизанському русі. Була членом партизанського загону М. Мисюри з 01.03.1943 року. Загинула в ніч на 11 липня 1943 року від рук ОУН — УПА разом з грудною дитиною, матір'ю та братом. 
  • Хомич Ярина Кіндратівна — жителька села Пузні (тепер Партизанське). Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 111 ст. (Указ Президії Верховної ради СРСР від 29.05.1947 року).
  • Список жителів села Партизанське, які загинули на фронтах Другої світової війни.
  • Список жителів села Партизанське, які загинули від рук ОУН-УПА в 1942—1951 роках.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]