Партизанське (Дубровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Партизанське
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Людинська сільська рада
Код КОАТУУ 5621884305
Облікова картка с Партизанське 
Основні дані
Засноване 1965[джерело?]
Населення 216 (01.01.2011)[1]
Площа 0,34[джерело?] км²
Густота населення 605,88[джерело?] осіб/км²
Поштовий індекс 34123[джерело?]
Телефонний код +380 3658[джерело?]
Географічні дані
Географічні координати 51°40′33″ пн. ш. 26°31′58″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
140[джерело?] м
Місцева влада
Адреса ради 34123, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Людинь, вул. Б. Хмельницького, 6, тел. 4-11-87[джерело?]
Карта
Партизанське. Карта розташування: Україна
Партизанське
Партизанське
Партизанське. Карта розташування: Рівненська область
Партизанське
Партизанське
Мапа

CMNS: Партизанське на Вікісховищі

Партиза́нське (раніше — Пузня) — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Підпорядковується Людинській сільській раді.[2] Населення становить 216 осіб (2011).[1]

Назва[ред. | ред. код]

До 1965[джерело?] року називалося Пузня,[3][4] Пузні. Польською мовою згадується як Póznia,[5] російською — як Пузня.[6]

Географія[ред. | ред. код]

Лежить на шляху між селами Людинь і Золоте.[джерело?]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «сприятлива».[7]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[8] Опадів 607 мм на рік.[8] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[8] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм.[8] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[8] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[8] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[8]

Клімат Партизанського
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,6 −1,3 3,4 12,4 19,3 22,9 23,9 23,1 18,2 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,6 −4,5 −0,3 7,5 13,7 17,5 18,6 17,7 13,2 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 29 28 41 56 88 81 64 57 45 41 41 607
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Пузня на мапах
Пузня[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Пузня[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

У 1861 році жителі села були приписними до Різдво Богородичної православної церкви м. Дубровиця, яку побудував Віктор Ігнатович де — Бройль Плятер, власник міста.[джерело?]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[6] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9]

З 1920 по вересень 1921 року в селі діяв сільський революційний комітет на чолі з Хомичем Трохимом (голова), товариш Ромаш Прокіп, секретар Хомич Опанасій. Тоді в селі було 43 селянських господарства, в яких мешкали 253 особи. Земля була такою: під садибами — 6 десятин, під вигонами — 19 десятин, орна земля — 61 десятина, сіножаті — 60 десятин, під озерами, болотами і дорогами — 2 десятини. Під час формування Висоцького волосного народного суду кандидатом на посаду слідчого суду був місцевий селянин Хомич Йосип Фадейович, 49 років від народження.[джерело?]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[10][11] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[5] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[12] У 1935 році село Пузня разом із селом Людинь та хутором Низини належало до громади Людинь гміни Висоцьк Поліського воєводства.[13]

Починаючи з 1923 року, в селі діє підпільний осередок КПЗБ. Він був одним з найактивніших у Висоцькій гміні завдяки Ромашу Олександру (Олесю), Хомі Хомичу, Івану Прокоповичу Ромашу, Павлу Степановичу Хомичу та іншим.[джерело?]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[3]

Під час Другої світової війни в селі діяло партійне підпілля на чолі з Хомою Хомичем. На фронті також воювали жителі села і серед них: Янковський Степан Федорович 1899 р.н., Хомич Панас Федорович, 1922 р.н. та інші. В ніч на 11 липня 1943 року оунівці замордували 13 жінок і дітей і серед них депутата Верховної Ради Української РСР Килину (Акилину) Панасівну Хомич з дитиною, матір'ю та братом.[джерело?]

В селі працювали: головою сільради працює з 20.01.1945 року Ромаш Іван Прокопович, 05.01.1914 р.н.; секретарем Кохан Іван Ігнатович, 1897 р.н.; дільничним уповноваженим — Хомич Іван Миколайович. 1922 р.н.; головою споживчого товариства Хомич Григорій Петрович, 1922 р.н.; продавцем — Хомич Юлія Олександрівна 1926 р.н. Проводиться колективізація приватних господарств села і головою правління колгоспу ім. Чапаєва працює Хомич Петро Власович, 1902 р.н. Членами колгоспу стали родини: Хомич Домна Тимофіївна, 1908 р.н. (1 чол); Трум Дмитро Мойсейович, 1879 р.н. (5 чол.); Швед Павлина Амбросіївна, 1906 р.н. (3 чол.); Янковський Афанасій Олексійович, 1930 р.н. (1 чол.); Спевак Семен Кирилович 1902 р.н. (9 чол.); Хомич Марія Трофимофіївна, 1925 р.н.(1чол.); Ромаш Надія Іванівна, 1926 р.н. (3 чол.); Фомич Катерина Яківна, 1901 р.н.(4 чол.); Хомич Іван Іванович,1928 р.н.(2чол.); Трум Сергій Дмитрович,1911 р.н. (3 чол.); Хомич Мотрона Йосипович, 1888 р.н. (2 чол.). У 1946 році в селі проживає 262 жителі. У 1947 році вібдулися вибори до Висоцької районної ради. Районним депутатом від села став Ромаш Іван Прокопович. В жовтні місяці розпочинає свою роботу Заморочнянське лісництво, контора якого розташовується тут. Для послуг жителів села є клуб, Фап, магазин змішаних товарів.[джерело?]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР у Партизанському реєструвалися одиничні проби, що перевищують тимчасово допустимі рівні вмісту радіоактивних речовин в молоці корів особистих підсобних господарств; село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[14] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][16] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 4,1 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 3,67 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,72 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 159 мбер, з якої: зовнішнього — 53 мбер, загальна від радіонуклідів — 106 мбер (з них Cs — 95 мбер).[17]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1906[6] 176
1921[5] 251 +42.6%
1989[18] 221 −12.0%
1993[17] 212 −4.1%
2001[19] 205 −3.3%
2011[1] 216 +5.4%
2017[20] 191 −11.6%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 216 осіб.[1]

Станом на 1906 рік у селі було 20 дворів та мешкало 176 осіб.[6]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 44 будинки та 251 мешканець, з них: 108 чоловіків та 143 жінки; 246 православних, 4 юдеї та 1 римо-католик; 246 українців (русинів), 4 євреї та 1 поляк.[5]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 221 особа, з яких 100 чоловіків та 121 жінка.[18] На кінець 1993 року в селі мешкало 212 жителів, з них 42 — дітей.[17]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 205 осіб.[19] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[21]

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[22]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 31 32 63
18-39 30 23 53
40-59 26 17 43
60+ 14 43 57
Разом 101 115 216

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[23]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 216
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
60 27 43 19 103 47 47 21 69 31 116 53
Зайнятість (станом на 2011 рік)[24]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 216
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
8 2 10 2 18 3 166 32 128 24 294 56
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[25]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
151 69 57 - - 17 8 - - 6 19 - - -

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Людинською сільською радою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[26] У селі розташована виборча дільниця № 560271.[26] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 147 осіб.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Партизанський сільський клуб на 80 місць.[27]

Релігія[ред. | ред. код]

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці містечка Домбровиця Ровенського повіту,[28] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Різдва Пречистої Богородиці містечка Домбровиця Домбровицької волості.[29]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Ромаш Домна Сидорівна — жителька села Партизанське. Народила і виховала 9 дітей. Нагороджена орденами: «Материнська Слава» ІІ ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 06.04.1981 року), «Материнська Слава» І ст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1985 року);
  • Ромаш Єва Кирилівна — жителька села Партизанське. Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» ІІІст. (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 07.03.1973 року);
  • Хомич Акулина (Килина) Панасівна (1913 — 11.07.1943рр) — депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання 1940 року за результатами виборів від Висоцької виборчої округи № 346. Брала активну участь у роботі Верховної Ради. Брала участь в четвертій сесії Верховної Ради 25 травня 1940 року у м. Києві, п'ятої сесії — восени 1940 року, шостої — у травні 1941 року. Від евакуації відмовилася. Брала участь у партизанському русі. Була членом партизанського загону М. Мисюри з 01.03.1943 року. Загинула в ніч на 11 липня 1943 року від рук ОУН — УПА разом з грудною дитиною, матір'ю та братом.
  • Хомич Ярина Кіндратівна — жителька села Пузні (тепер Партизанське). Народила і виховала 7 дітей. Нагороджена орденом «Материнська Слава» 111 ст. (Указ Президії Верховної ради СРСР від 29.05.1947 року).
  • Список жителів села Партизанське, які загинули на фронтах Другої світової війни.
  • Список жителів села Партизанське, які загинули від рук ОУН-УПА в 1942—1951 роках.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. рос. Позня, 11 дворів.
  2. нім. Pusnja, 33 двори.
  3. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[15]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в с Партизанське // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  4. Реабілітовані історією. Рівненська область / Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. О. Ю. Данильчук, співгол. О. В. Муляренко, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); кер. кол. упоряд. А. А. Жив’юк. — Рівне : Дятлик М, 2018. — Т. 8. — С. 500. — ISBN 978-617-515-291-1.
  5. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 65.  (пол.)
  6. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 206. (рос.)
  7. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  8. а б в г д е ж Partyzanske climate: Average Temperature, weather by month, Partyzanske weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  9. ІАУ, 1980, с. 55
  10. ІАУ, 1980, с. 57
  11. Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  12. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)
  13. Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
  14. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  15. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  16. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  18. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  20. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  25. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  26. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  28. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65.
  29. Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 428.

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Мапи[ред. | ред. код]

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Партизанське (Дубровицький район)