Партизанське (Ковельський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Партизанське
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Громада Голобська селищна громада
Основні дані
Засноване 1964
Населення 98
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 45069
Телефонний код +380 3352
Географічні дані
Географічні координати 51°02′41″ пн. ш. 24°58′45″ сх. д. / 51.04472° пн. ш. 24.97917° сх. д. / 51.04472; 24.97917Координати: 51°02′41″ пн. ш. 24°58′45″ сх. д. / 51.04472° пн. ш. 24.97917° сх. д. / 51.04472; 24.97917
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Водойми річка Стохід
Місцева влада
Адреса ради 45092, Волинська обл., Ковельський р-н, с.Новий Мосир
Карта
Партизанське. Карта розташування: Україна
Партизанське
Партизанське
Партизанське. Карта розташування: Волинська область
Партизанське
Партизанське
Мапа
Мапа

Партиза́нське — село в Україні, у Голобській селищній територіальній громаді Ковельського району Волинської області. Рік заснування невідомий. У 1964 році перейменоване з Углів Перших на Партизанське. На 01.01.2017 населення становить до 63 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Стохід.

Історія[ред. | ред. код]

З 1583 року власник Василь Павлович[1].

У 1906 році село Угли (рос. Углы[2]) Голобської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 4. Дворів 45, мешканців 280[3].

Невідомо, коли була прокладена залізниця (вузькоколійна смуга), по якій ходили потяги, які доставляли груз. (На сьогодні вона не збереглася)

Під час першої світової війни через село проходила лінія фронту.

Розвивалося тваринництво (велика рогата худоба, вівці, коні), птахівництво. На полях вирощували жито, пшеницю, льон, картоплю, цукровий буряк.

У селі була початкова школа, медпункт, клуб, дитячий садок - яслі, магазин продуктових та промислових товарів.

Був свій духовий оркестр, театральний гурток.

Біля села росте ліс. Мешканці села на території лісу викопували посуд, пляшки з горілкою. Мабуть, колись там було якесь поселення.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 135 осіб, з яких 57 чоловіків та 78 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 98 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 98,98 %
російська 1,02 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/755. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 20 жовтня 2019.
  2. etomesto.ru/map/online/shubert/21/map/21-3-2.png. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]