Парфанович Софія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парфанович Софія
Парфанович.jpg
Псевдоніми, криптоніми Наталя Сас, О. Несич
Народження 7 червня 1898(1898-06-07)
  Львів, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Смерть 27 грудня 1968(1968-12-27) (70 років)
  Детройт, Вейн, Мічиган, США
Поховання Mount Olivet Cemetery[d]
Національність українці
Alma mater Львівський університет
Мова творів українська
Рід діяльності письменниця, лікар
Жанр нариси, оповідання

Доктор Софія Миколаївна Парфанович (Волчук) (нар. 7 червня 1898, Львівпом. 27 грудня 1968, Детройт, похована там само) — українська письменниця, громадська діячка. Лікарка-гінекологиня за фахом, викладач (1940-1944) та директор фельдшерсько-акушерської школи у Львові [1].

Біографія[ред. | ред. код]

Софія-Наталія Парфанович народилася 7 червня 1898 р. в сім'ї залізничного службовця Миколи Парфановича. Батько був дипломованим інженером, працював при Дирекції залізниці у Львові заступником міністра залізниць в уряді Західноукраїнської Народної Республіки, походив з старого шляхетського роду Сас.

У родині було п’ятеро дітей, які здобули університетську освіту: Костянтин, Софія та Теодор - лікарі, а Юлія та Ольга - учительки.

У 1916 р., Софія успішно закінчила у Львові жіночу гімназію. А вже на початку Першої світової війни, разом з батьками переїздить до Відня, де незабаром померла її мати.

У 1917 р. С. Парфанович стала першою студенткою-українкою медичного факультету Львівського університету, але через Українсько-польську війну 1918–1919 років емігрує до Праги, впродовж 1923–1925 рр. склала частину медичних іспитів саме там. У 1926 р. повертається до Львова, закінчує медичні студії та отримує диплом доктора медицини.

Розпочавши 1926 р., роботу у протиалкогольному товаристві «Відродження» познайомилась там з вдівцем, банківським службовцем - Пилипом Волчуком, з яким і одружилась 1931 р. Він працював керівником відділу реалізації приватного картелю «Банк цукровництва». Син Пилипа Волчука - Роман, пригадує їхнє перше знайомство у «Народній лічниці» так:

«...коли мені приписали були насвітлювання «кварцевою лампою». Під час цих насвітлювань вона сідала коло мене й зачитувала Кіплінгову «Книгу джунглів»...»[2]

Влітку 1933 року, родина Волчуків покидає квартиру на вул. Шопена та переїздить у нове велике помешкання на вул. Зиблікевича (тепер вул. Чернишевського) неподалік Стрийського парку, та грунтовно займаються вихованням сина:

«Софія вирішила, що я маю звертатись до неї не інакше як «Зонька» і що мої няні і тети зробили з мене «нюнюку». Відразу взялась до мого спортивного виховання : записала мене до «Сокола-Батька», куди я ходив на руханку до залі при вул. Руській. Вона вчила мене також грати в теніс, а зимовими вечорами ходила зі мною на совги. Лід був на вул. Пелчинській або на недалекій від нас Цитаделі.» [3]

Поміж Романом та Софією зав’язуються теплі стосунки, зимові свята вони зустрічають на Бойківщині у родинному колі Софії. Коли хлопець пішов до першого класу, вона наполягала на додатковому вивченні французької та німецької мов, що дуже допомоголо йому у воєнний та повоєнний періоди. Сім’я багато подорожує, влітку 1934 р. до Адріатики, 1937 р. до Чорного моря у Болгарської Варни та Туреччини.

Під час окупації Західної України більшовиками, припинили свою діяльність українські суспільні товариства, С. Парфанович теж закрила свою приватну практику, та працювала лікарем, асистентом у гінекологічній та акушерській клініці Львівського медичного інституту.

У грудні 1939 року її призначили директором фельдшерсько-акушерської школи де велося трирічне навчання для фельдшерів та акушерок та дворічне для медичних сестер. У 1941 році її обирають доцентом кафедри Львівського університету. Спільно з Я. Небиловцем працюють у комісіях з навчально-методичної роботи, разом просять окупаційну німецьку владу відновити навчання для фельдшерок, після їх приходу до Львова. Це вдалось здійснити лише 14 квітня 1942 р. після відновлення навчання на медичних факультетах, однак останні випускники отримували вже посвідчення від відділу здоров’я м. Кракова[4].

Після трагічних подій у Львові та розстрілів львівських професорів на Вулецьких пагорбах, наприкінці Другої світової війни емігрує на Захід, спершу до родини брата у Австрію, де й помер від раку її чоловік. [5]

В 1944 р., працювала лікарем у м. Куфштайні, а потім у лікарні (пологовий відділ) на фабриці в м. Тельфс. У Німеччині, працювала в українському таборі Зомме-Казерне (нім. Somme-Kaserne) як лікар, а з кінця 1946 р., в міжнародному ДіПі шпиталі в м. Авгсбурзі як гінеколог.

В 1949 р. переїздить до США.

Померла доктор Софія Парфанович вночі з 26 на 27 грудня 1968 р.

Науково-медична робота[ред. | ред. код]

Впродовж 1926-1930 років працювала гінекологом та акушеркою у Загальному шпиталі у Львові. А вже 1927 р., відкрила приватну практику з внутрішніх і дитячих недуг та поклала багато енергії на подолання упередженого ставлення до жінки-лікарки. Безоплатно як і усі лікарі (Окуневська-Морачевська С., Панчишин М. І., Музика М. М., Т. Туна-Надрагова, Бурачинський Т. Й. та ін.), працювала ординатором-гінекологом у поліклініці «Народної лічниці» під Святоюрською горою.

З 1926  належала до Українського лікарського товариства, брала участь у лікарських з’їздах, виголошувала власні доповіді. Перші наукові публікації С. Парфанович з’являютьсяч 1929 р., переважно у «Лікарському Віснику».

Особливо популярними серед населення були популярно-гігієнічні видання «Чоловік та жінка», «Овочі, ярини та безалкогольні напитки», «Правильне харчування» й грунтовна праця «Гігієна жінки».

Після призначення директором Фельдшерсько-акушерської школи, в січні 1940 р., вона їде до Наркомату здоров’я в Києві, щоб там вивчити досвід роботи школи для медсестер, акушерок та фельдшерів.

У 1941-1944 рр., під час німецької окупації Львова, повертається до приватної гінекологічної практики та роботи ординатором «Народної лічниці». І 1941 р. С. Парфанович пише доцентську працю «Метастази злоякісних новотворів яєчників до центральної нервової системи».

Після еміграції до Європи, з 1946 р. працювала гінекологом у шпиталі в Авгсбурі.

А у США, працювала спочатку в одному з шпиталів м. Огайо, а потім в м. Детройті лікарем-гінекологом. У 1952-1953 рр., навчалась у шпиталі Дияконісок, щоб 1956 р. скласти медичні іспити та одержати дозвіл на лікарську практику.

Незабаром відкрила приватний кабінет у м. Детройті, але на початку 1959 р. через невдалу операцію відшарування сітки на лівому оці змушена була його закрити. Впродовж 1959-1962 рр., працювала в Державному шпиталі для розумово недорозвинених осіб в м. Лапірі штату Мічиган. Але влітку 1962 р., через хворобу остаточно припиняє практикувати гінекологію та цілком присвячує себе літературі.

Суспільна діяльність у громадських товариствах[ред. | ред. код]

У студентські часи належала до «Медичної Громади» у Львові, була її активною діячкою. У Празі входила до «Української Академічної Громади» і «Жіночого студентського товариства». У Львові в 1926 р. вступила до «Союзу Українок» та працювала в організації впродовж всього свого життя, спочатку на батьківщині, а потім у Німеччині та Америці. Софія Парфанович належала до засновників 1929 р. Українського гігієнічного товариства у Львові, де очолювала протиалкогольну секцію.

У 1929 р., з м. Рогатина до Львова переїздить протиалкогольна та протинікотинова секція товариства «Відродження», вона стає його активним членом, а з 1933 р. і редактором друкованого часопису «Відродження». У цей час виходять такі її розвідки: «Алькоголь і туберкульоза» (1930), «Тютюн і народна господарка» (1932), «Уміркованість чи цілковита стриманість» (1932), «Шкідливий вплив алкоголю на здоровля дитини» (1929) та ін. Спільними зусиллями членів товариства було видано більше півмільйона примірників протиалкогольної літератури у вигляді журналу, календарів, листівок, статей у періодичних виданнях, головна тематика яких — вплив алкоголю на людину, боротьба з корчмами у селах. Одне із гасел товариства:

«не треба ні пити, ні курити, бо це руйнує наше здоров'я, підриває наші моральні сили та відпорність, руйнує нас матеріально, руйнує нашу волю, усилює нашу чуйність та робить нас предметом економічного і політичного зиску… Добровільно віддаючи гроші на отрути, самі собі куємо ярмо».[6].

У 1936 р., вона покидає цей рух, який незадовго занепав разом з діяльністю товариства.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Ще з раннього дитинства С. Парфанович захоплювалась літературною діяльністю, вела записки, спогади, яких назбиралось декілька томів, які не були надруковані. Серед них і два томи спогадів із фабрики в Тельфс, «Авгсбург» і «Чому вони не вертаються?» - про життя у таборах Авгсбургу. Велику частину творів можна віднайти у журналах, які друкувались у Галичині - «Назустріч», «Нові шляхи» та в Авгсбурзі - «Заграва» та «Громадянка».

У 1939 р., стає членом письменницької організації у Львові - літературний клуб. С. Парфанович увійшла до секції прози разом з Іриною Вільде та Степаном Тудором. На одному з засідань у Львові познайомилась з Павлом Тичиною, подарувала йому збірку новел «Ціна життя» (1937), а у січні 1940 сама гостювала у письменника, про що залишила спогади у книзі «У Києві в 1940 році» [7].

Софія Парфанович впродовж 1898-1968 рр. була членом закордонного об’єднання українських письменників «Слово».

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Наукові публікації з медицини[ред. | ред. код]

  • Патологія і терапія дитячого піотораксу // Лікарський Вісник. - 1929.
  • Застосування кардіязолю в дитячій хірургії // Польська Лікарська Газета. - 1929.
  • Ендометріозіс Порціоніс Вагіналіс Утері // Лікарський Вісник.- 1934. - Ч. З. - С. 88-93.
  • Пліснявка як жіноча хороба // Лікарський Вісник.- 1935. - Ч. 4. - С. 146-148.
  • Протеїнотерапія деяких жіночих захорувань // Лікарський Вісник.- 1936. - Ч. 4.- С. 118-124.
  • Тріхомонас кольпітіс // Лікарський Вісник.- 1938. - Ч. 2.- С. 42-50.
  • Кліщі, як засіб покінчення пологів з сідничного положення // Лікарський Вісник.- 1939. - Ч.5.
  • Задержання ложиська після пологів// Лікарський Вісник.- 1956. - Ч.6. - С. 179-184.
  • Відношення молодечої злочинности до умового недорозвитку // Лікарський Вісник. - 1962. - Ч. 27. - С. 11-12.
  • Деякі аспекти гострого алькоголізму // Лікарський Вісник. - 1964. - Ч. 34-35.- С. 29-35.
  • Щось мусимо робити в цій справі (Алькоголізм) // Лікарський Вісник. - 1967. - Ч. 45.- С. 30-32.

Статті з історії лікарського життя та протиалкогольного руху в Україні[ред. | ред. код]

  • Історія українського лікарського життя в Галичині // Лікарський Вісник. - 1954. - Ч. 1-2.
  • До питання української медичної термінології // Лікарський Вісник. - 1956. - Ч. 5. - С. 21-24.
  • Лікарки на службі народньому здоров’ю // Лікарський Вісник. - 1956. - Ч. 5. С. 25-32.
  • Небувалий зрив (3 нагоди 30-ліття української протиалькогольної боротьби) // Лікарський Вісник. - 1958.- Ч. 11, 12-13.
  • Ще одна річниця (3 нагоди 30-ліття заснування Українського Гігієнічного Товариства) // Лікарський Вісник. - 1960. - Ч. 16. - С. 12-15.
  • Лікарі - мрійники (про д-р А. Швейцер і д-р Дулі) // Лікарський Вісник. - 1963. - Ч. 30, 31.
  • «Колега» - «колєжанка» // Лікарський Вісник. - 1965. - Ч. 36.- С. 53-54.

Науково-популярна література на медико-гігієнічні теми[ред. | ред. код]

  • Чоловік та жінка (Про полове життя та полові хвороби).- Львів: В-во т-ва «Самоосвіта», 1930.- 40 с. (Перевид.: 1935 р. та 1946 р.).
  • Овочі, ярини та безалькогольні напитки.- Львів: В-во т- ва «Відродження», 1932. - 72 с.
  • Правильне харчування. - Львів: В-во «Самоосвіта». - Львів, 1936. - 72 с.
  • Гігієна жінки. - Львів : В-во Пилипа Волчука, 1939.- 572 с.
  • Наша допомога хворому. - Авґсбурґ: В-во Пилипа Волчука, 1946.- 118 с.
  • Мала гігієна жінки .- Авґсбурґ: В-во Об’єднання Українських Жінок на Еміґрації, 1947. - 78 с. (Перевид.: Мюнхен, 1949, 120 с.).

Літературно-художні твори[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Львові, на честь родини з якої походить Софія Парфанович названо невеличку вулицю Парфеновичів, яка починається з вул. Личаківської 37[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кіцера Ол. Ом. Софія Парфанович (1898-1968) – лікар акушер-гінеколог, письменниця і громадська діячка (до 110-річчя з дня народження) / Ол. Ом. Кіцера, Ол. Ол. Кіцера, Н. І. Кіцера // Жіночий лікар . - 2009. - № 1. - С. 44.
  2. Волчук Р. Спомини з передвоєнного Львова та воєнного Відня / Р. Волчук. - 3-тє вид., переглянуте і випр. - Київ: Критика, 2011. -С. 30
  3. Павловський М. П. На схрещених дорогах життя Софії Парфанович / М. П. Павловський, С. Й. Кухта ; Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. - Львів : Кварт, 2010. - С. 4
  4. Павловський М. П. Новатор реплантації зубів Небиловець Я. В. (1894-1977): монографія / М. П. Павловський, С. Й. Кухта, М. М. Угрин. - Львів : ГалДент, 2012. - С. 43
  5. Павловський М. П. Софія Парфанович-лікар і письменниця. До 100-річчя УЛТ у Львові / М. П. Павловський, С. Й. Кухта // Львівський медичний часопис = Acta Medica Leopoliensia. - 2010. - Vol. 16, № 3. - С. 99-100
  6. Білавич І. Жінки-медики в культурно-освітньому розвитку українства Галичини наприкінці ХХ – на початку ХХ сторіччя / І. Білавич // Гірська школа Українських Карпат. - 2016. - № 14. - С. 34.
  7. Лікарський збірник = Medical collection : заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році : Нова серія / Наук. т-во ім. Шевченка у Львові, Лікар. комісія, Укр. лікар. т-во у Львові, Укр. лікар. т-во Півн. Америки. - Львів ; Чікаго : [б. в.], 1991 - . - Т. VI : На пошану Софії Парфанович / [ред. кол.: Ю. Гаврилюк, І. Даценко, М. Павловський та ін.]. - 1999. - 140 с.
  8. Лемко І. 1243 вулиці Львова (1939-2009)/ І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров. - Львів : Апріорі, 2009. - С. 171

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біляїв В. На неокраянім крилі… (Штрихи до літературних портретів західної діаспори) / Володимир Біляїв. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. - С. 19, 58, 188, 280, 311.
  • Білавич І. Внесок українських лікарів у розвиток вітчизняної науки та медичної опіки дітей і дорослих (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / І. Білавич // Людинознавчі студії. Педагогіка. - 2015. - Вип. 31. - С. 25–33.
  • Бурлакова І. В. Особливості поетики книжки для дітей Софії Парфанович «Вірний приятель: оповідання з життя домашнього кота» / І. В. Бурлакова // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. – Київ: ВПЦ «Київський університет», 2010. – Вип. 34. – С. 58-64.
  • Гарасевич М. Софія Парфанович: «Карусь і ми»; Софія Парфанович — письменниця // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 349–356; 399–405.
  • Даценко І. Приклад для поколінь : до 100-річчя від дня народження д-ра Софії Парфанович-Волчук / І. Даценко // Народне здоров’я. - 1998. - Липень-серпень, (№7/8). - С. 6-7.
  • Надрага Б. Шпиталь на схилах Святоюрської гори: до 100-річчя "Народної лічниці" / Б. Надрага // Народне здоров’я. - 2003. - Вересень (№ 9). - С. 1-2.
  • Осінчук Р. Сімдесятьліття "Народньої Лічниці" / Р. Осінчук // Лікарський вісник. - 1974. - Vol. XXI, № 3. - С. 56
  • Павловський М. П. На схрещених дорогах життя Софії Парфанович / М. П. Павловський, С. Й. Кухта ; Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. - Львів : Кварт, 2010. - 33 с. : фот. - Бібліогр.: с. 32-33 (46 назв). - ISBN 978-966-8792-58-8 (в обкл.).
  • Парфанович-Волчук Софія // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / гол. ред. В. Кубійович. — Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1996. - Т. 5. — С. 1956.
  • Пундій П. Лікар, громадянка, письменниця: (з нагоди 100-річчя від дня народження д-ра Софії Парфанович-Волчук) / П. Пундій // Народне здоров’я. - 1998. - Липень-серпень, (№7/8). - С. 8-9.
  • Пундій П. У боротьбі за тверезу націю / П. Пундій // Народне здоров’я. - 1998. - Липень-серпень, (№7/8). - С. 9-10.
  • Пундій П. Опіка митрополита Андрея Шептицького над народним здоров’ям / П. Пундій // Український медичний архів : збірник. - 1988. - Ч. 12: Світлої пам’яті д-ра Бориса Филипчака (1907-1988) лікаря-хірурга і заслуженого мецената української культури. - С. 157.
  • Sophia Parfanovych // Ukraine a concide encyclopedia. 988–1988 / edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 157.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Яременко Л. Інтерпрофесійні культурно-просвітницькі комунікації доктора медицини С. Парфанович / Л. Яременко // Журналістська освіта в Україні: світові професійні стандарти: ХІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Суми, 11-12 травня 2017 р.). - Суми: СумДУ, 2017. - С. 52-57.
Wiki Project Med Foundation logo.svg Ця стаття є частиною «проекту Медицина». Якщо ви хочете взяти участь у проекті, запрошуємо вас відвідати його основну сторінку: Вікіпедія:Проект:Медицина. Учасники проекту будуть вдячні вам за будь-яку допомогу.