Парфан Надія Ярославівна
| Надія Парфан | |
|---|---|
| Народилася |
19 квітня 1986 (37 років) Івано-Франківськ |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | кінопродюсерка, кінорежисерка |
| Відома завдяки |
співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» засновниця медіаплатформи Такфлікс |
| Alma mater | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| IMDb | ID 8569035 |
| |
Надія Парфан (нар. 19 квітня 1986, Івано-Франківськ) — кінопродюсерка, кінорежисерка, культурологиня, громадська активістка, співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» у Славутичі[1][2], онлайн-кінотеатру Takflix та компанії-дистриб'ютора документального кіно 86PROKAT[3]. Членкиня Української кіноакадемії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Надія Парфан народилася 19 квітня 1986 року в Івано-Франківську[4].
Освіта[ред. | ред. код]
Вивчала культурологію в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (2007 р. — бакалавр[5], 2009 р. — магістр[6]) та соціальну антропологію в Центральноєвропейському університеті[7].
У 2014—2015 роках навчалась на курсі документальної режисури у Школі Анджея Вайди.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Лінійна продюсерка документального фільму «Заміж за іноземця» Джонатана Нардуччі (2014)[8]. Продюсерка проекту MyStreetFilmsUkraine[1], фільмів «On The East» (2015, режисер — Петро Армяновський), «Гострий біль» (2017, режисер — Валерій Пузік), «Я люблю тебе» (2017, режисерка — Анна Насадюк).
У 2012—2013 роках була стипендіаткою Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта в США.
Авторка статей та наукових публікацій у журналах «Korydor», «Спільне»[9], «Політична критика», «Україна Модерна».
Колишня активістка Феміністичної Офензиви.
У 2018 році Надія спільно з продюсером Іллею Гладштейном заснувала продакшен-компанію Phalanstery Films, що надає повний спектр послуг місцевого виробництва для міжнародних документальних і телевізійних проєктів — розробка, виробництво та постпродукція.
В липні 2019 року на Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася прем'єра її першого повнометражного документального фільму «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», що розповідає про діяльність хору працівників цієї установи. Світова ж прем'єра картини відбулася на фестивалі Visions Du Reel в Швейцарії, що є одним з найбільших документальних форумів світу.
31 грудня 2019 року Надія Парфан запустила онлайн-платформу Такфлікс, що працює за принципом «відео за запитом», де можна легально дивитися українські фільми[10].
В 2023 році короткометражний фільм «Я не хотіла робити фільм про війну» був опублікований на сайті Нью-Йоркер[11]. Того ж року її перша ігрова робота, короткометражна стрічка про кохання двох українок у Києві під час повномасштабної війни «Це побачення», у лютому отримала нагороду Берлінале[12] і в березні була опублікована на Takflix і на британській платформі Nowness[en][13].
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- 2014 — Екзарх
- 2015 — До відома пасажирів!
- 2015 — Битва за «Жовтень»
- 2016 — «Reve ta Stohne» їдуть на Захід[14]
- 2017 — Новосілля[4]
- 2019 — Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
- 2021 — Жінки, що грають в ігри[15]
- 2022 — Я не хотіла робити фільм про війну[11]
- 2023 — Це побачення[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Надія Парфан — Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86»
- ↑ Надежда Парфан (Надежда Парфан). КиноПоиск. Процитовано 22 грудня 2020.
- ↑ 86prokat-team
- ↑ а б Новосілля — Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86»
- ↑ Alumni НаУКМА — 2007
- ↑ Alumni НаУКМА — 2009
- ↑ Парфан Надія — Культурний проект[недоступне посилання]
- ↑ Автори «Заміж за іноземця»: «Вони приїжджають з наміром обирати наречених, наче речі» // Platfor.ma — 19 березня 2015
- ↑ Надія Парфан. Старий патріархат, новий капіталізм: глобалізація інтимності та міжнародний шлюбний бізнес // Спільне. — 7.03.2015
- ↑ Самосват, Іра (22 січня 2021). “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix. ШоТам (укр.). Процитовано 26 січня 2021.
- ↑ а б Горлач, Поліна (26 січня 2023). The New Yorker опублікував документальний фільм про війну режисерки Надії Парфан. Суспільне | Новини (uk-UA) . Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Nadia Parfan on „It’s a Date“/ interview. Berlinale Shorts (англ.). 21 лютого 2023. Процитовано 27 березня 2023.
- ↑ а б Король, Софія (27 лютого 2023). Фільм про воєнний Київ отримав нагороду на Берлінале. ЛІГА.net. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Вікторія Бавикіна. Пригоди українців у Польщі. Новий фільм молодої режисерки Наді Парфан // Українська правда. — 3 жовтня 2016
- ↑ Ліцкевич, Ольга (15 березня 2021). Вийшов фільм Надії Парфан про переможниць Women in Arts 2021. Суспільне | Новини (uk-UA) . Процитовано 14 лютого 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Парфан Надія Ярославівна |
|
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Жінки, що грають в ігри |
|
Це незавершена стаття про українського кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
