Парфеній (Левицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парфеній
Parpheniy Levitskiy.jpg
Народився 10 (22) жовтня 1858
Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 16 січня 1922(1922-01-16) (63 роки)
Полтава, Українська СРР
Поховання Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність священик
Alma mater Київська духовна академія
Заклад Moscow Theological Seminaryd
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Архієпископ Парфеній (в миру — Памфіл Андрійович Левицький; 28 вересня 1858, село Плішивець, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — січень 1922, Полтава) — український релігійний діяч. Випускник Київської духовної академії, ректор Московської духовної семінарії. Відомий діяльною підтримкою української мови, вивчення історії, обрядів, пісень і української літератури. Редактор видання українського перекладу Чотириєвангелія.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Тульський і Белевський РПЦ.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня 1858 року в селі Плішивець, Гадяцького повіту, Полтавської губернії.

Закінчив Полтавську духовну семінарію. У 1884 році закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.

Ще з семінарії був відомий своєю цікавістю до української мови, історії, обрядів, пісень і української літератури.

З 14 серпня 1884 — помічник доглядача Переяславського духовного училища.

У січні 1894 року пострижений у чернецтво, 26 січня рукопокладений в ієромонаха і призначений наглядачем Звенигородського духовного училища.

У цьому ж році призначений інспектором Віфанської духовної семінарії. У 1895 році возведений у сан архімандрита і призначений ректором Віфанської духовної семінарії.

Еміграція до Московії[ред. | ред. код]

З 1897 року — ректор Московської духовної семінарії.

10 жовтня 1899 хіротонізований в єпископа Можайського, вікарія Московської єпархії.

З 8 червня 1901 року — перший вікарій тієї ж єпархії.

16 березня 1902 — понадштатний член Московської Синодальної Контори і вікарій тієї ж єпархії.

З 1 грудня 1904 року — єпископ Подільський і Брацлавський.

У 19051912 роках — редактор видання українського перекладу Чотириєвангелія.

З 15 лютого 1908 року — єпископ Тульський і Белевський.

6 травня 1911 возведений у сан архієпископа.

З 1917 року на спокої.

У березні 1920-го року патріархом Тихоном РПЦ МП призначений керуючим Полтавською єпархією. Керував епархією до 1921 року.

Помер в 1922 році і був похований в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]