Парфеній (Левицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парфеній
Parpheniy Levitskiy.jpg
Народився 10 (22) жовтня 1858
Гадяцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 16 січня 1922(1922-01-16) (63 роки)
Полтава, Українська СРР
Поховання Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність священик
Alma mater Київська духовна академія
Заклад Moscow Theological Seminary[d]
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Архієпископ Парфеній (в миру — Памфіл Андрійович Левицький; 28 вересня 1858, село Плішивець, Гадяцький повіт, Полтавська губернія — січень 1922, Полтава) — український релігійний діяч. Випускник Київської духовної академії, ректор Московської духовної семінарії. Відомий діяльною підтримкою української мови, вивчення історії, обрядів, пісень і української літератури. Редактор видання українського перекладу Чотириєвангелія.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Тульський і Белевський РПЦ.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 вересня 1858 року в селі Плішивець, Гадяцького повіту, Полтавської губернії.

Закінчив Полтавську духовну семінарію. У 1884 році закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.

Ще з семінарії був відомий своєю цікавістю до української мови, історії, обрядів, пісень і української літератури.

З 14 серпня 1884 — помічник доглядача Переяславського духовного училища.

У січні 1894 року пострижений у чернецтво, 26 січня рукопокладений в ієромонаха і призначений наглядачем Звенигородського духовного училища.

У цьому ж році призначений інспектором Віфанської духовної семінарії. У 1895 році возведений у сан архімандрита і призначений ректором Віфанської духовної семінарії.

Еміграція до Московії[ред. | ред. код]

З 1897 року — ректор Московської духовної семінарії.

10 жовтня 1899 хіротонізований в єпископа Можайського, вікарія Московської єпархії.

З 8 червня 1901 року — перший вікарій тієї ж єпархії.

16 березня 1902 — понадштатний член Московської Синодальної Контори і вікарій тієї ж єпархії.

З 1 грудня 1904 року — єпископ Подільський і Брацлавський.

У 19051912 роках — редактор видання українського перекладу Чотириєвангелія.

З 15 лютого 1908 року — єпископ Тульський і Белевський.

6 травня 1911 возведений у сан архієпископа.

З 1917 року на спокої.

У березні 1920-го року патріархом Тихоном РПЦ МП призначений керуючим Полтавською єпархією. Керував епархією до 1921 року.

Помер в 1922 році і був похований в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]