Пархоменко Ольга Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пархоменко Ольга Михайлівна
фотографія
Основна інформація
Дата народження 7 квітня 1928(1928-04-07)
Дата смерті 5 липня 2011(2011-07-05) (83 роки)
Країна Flag of Ukrainian SSR.svg УРСРУкраїна Україна
Професія скрипалька
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Нагороди
Заслужений артист України

Пархоменко Ольга Михайлівна (* 7 квітня 1928, Київ — † 5 липня 2011), українська скрипалька, заслужена артистка України, почесна професорка Національної музичної академії України, нагороджена орденом «За видатні досягнення в розвитку музичного мистецтва».

Народилася на Куренівці, виховувалася матір'ю. В часі нацистсько-радянської війни перебувала в евакуації у Казахстані, прихопивши із собою скрипку. Зіннат Акбарова, майбутня уйгурська актриса, у своїх споминах писала, що 1942 року в Алма-Аті Ольга Пархоменко та Олександра Пахмутова стали переможницями всесоюзного огляду художньої самодіяльності.

Перший диплом найвищого зразка — перше місце всеукраїнського конкурсу молодих виконавців-скрипалів здобула в липні 1945 року. На тому дипломі свої автографи лишили Костянтин Михайлов, Іван Паторжинський. Учениця Д. Бертьє в Київській консерваторії — з 1945 року; захоплювався її талантом і Лев Цейтлін. Після перемоги у 17-річному віці на конкурсі українських виконавців з 4 курсу запрошена на навчання до Москви.

Закінчила Московську консерваторію — клас Д. Ойстраха, по тому — солістка Київської філармонії. На гастрольних виступах була у багатьох країнах світу.

Після Декади українського мистецтва в Москві голова Ради міністрів СРСР Микола Булганін запитав у скрипальки — чи не відчуває вона яких нестач. Пархоменко, наважившись, відповіла, що хотіла б грати, не заважаючи сусідам і було де поставити рояль. По поверненні до Києва її повезли до нової просторої квартири.

На роботу до Київської консерваторії прийнята за сприяння Дмитра Шостаковича та Дмитра Кабалевського — місцева партоменклатура її «не помічала». 1977 — професор Київської консерваторії, з 1982 — Білоруської.

Лауреат міжнародних конкурсів:

Виступала під орудою Олександра Гаука, Костянтина Іванова, Володимира Кожухаря, Кирила Кондрашина, Натана Рахліна, Костянтина Симеонова, Юрія Темірканова, Веніаміна Тольби, Степана Турчака.

Авторка численних скрипкових редакцій, перша виконавиця багатьох творів для скрипки композиторів ХХ сторіччя.

Останні роки викладала у музичній академії ім. Яна Сібеліуса у Гельсінкі. Серед її вихованців чимало лауреатів міжнародних музичних змагань — конкурсів: Анатолій Мельніков, Вадим Бродський, Аркадій Винокуров, Лідія Шутко, Манфред Гресбек, Олександр Гоноболін, Сергій Шотт.

Видана її методика викладання гри на скрипці для першого класу-навчального етапу виховання «Школа гри на скрипці», 1974, у співавторстві із В. Зельдісом, «Музична Україна».

Багато її музичних записів зберігається в фондах Українського радіо.

Особисте життя[ред.ред. код]

Була одружена, чоловік-піаніст, сімейне диття не налагодилося. На неї писали анонімки, її «підсиджували», після цього вирушила з Києва до Мінська.

Товаришувала з Фаїною Горер, київським адвокатом, заслуженим юристом УРСР.

Джерела[ред.ред. код]