Пасак Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Володимирович Пасак
Народився 5 червня 1942(1942-06-05) (75 років)
Ржищів, Київська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Діяльність журналістика
Відомий журналіст, громадський діяч
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Посада Заступник голови правління Київської організації НСЖУ
Дружина Пасак Тетяна Олексіївна
Діти Дочка Юлія, син Олексій, журналісти
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України

Ві́ктор Володи́мирович Паса́к (*5 червня 1942, м. Ржищів, Київська область) — український журналіст і громадський діяч. Обіймав керівні посади у сфері аудіовізуальних ЗМІ. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України (з 1968) і Національної спілки кінематографістів України.

Життєпис[ред.ред. код]

Трудова діяльність[ред.ред. код]

1958 — робітник Ржищівського автошляхового відділу.

1959 — робітник Ржищівського міжколгоспбуду.

1960 — літпрацівник Ржищівської районної газети «Червоний прапор».

19611966 — студент Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка.

19661995 — кореспондент, завідувач відділу Українського радіо, головний редактор, директор ТО «Громада» Українського телебачення, віце-президент Укртелерадіокомпанії, генеральний директор Українського радіо, віце-президент Національної радіокомпанії України.

12 грудня 1995 р. — 14 грудня 2009 р. — генеральний директор Київської державної телерадіокомпанії Держкомтелерадіо України. Звільнений після закінчення контракту.

Влітку 2011 — головний редактор газети «Культура і життя»

Професор Київського міжнародного університету.

Автор відеофільмів «Навіки разом», «Хліб України», «Америкою пішки», ведучий міжнародних телемостів Львів-Вінніпег, Київ-Оттава.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Президент Асоціації дружби «Україна-Куба», член президій Української Ради Миру й Українського Фонду Миру, перший заступник голови правління Київської організації Національної спілки журналістів України, член ЦК Профспілки працівників культури, член Ради Федерації профспілок України, член редколегії журналу «Пам'ять століть». Активіст ВБФ «Журналістська ініціатива».

Був членом Народної партії, членом виконкому Київської обласної організації Народної партії. Вибув за власним поданням.

Особисте життя[ред.ред. код]

Дружина — Пасак Тетяна Олексіївна, вчителька. Дочка Юлія, син Олексій (*1985) — журналісти.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом «За заслуги» III ст., 5 медалями СРСР і УРСР: («За освоєння цілинних земель», 1964; «За трудову доблесть», 1973;, «В пам'ять 1500-річчя Києва», 1983; «Ветеран праці», 1988), Республіки Казахстан та Республіки Куба. [Заслужений журналіст України]]. Відзначений Почесними Грамотами Кабінету Міністрів (1998) та Верховної Ради України.

Лауреат Республіканської журналістської премії ім. Я. Галана, премії Київської організації НСЖУ «Незалежність».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]