Пасифлора блакитна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пасифлора блакитна
Квітка пасифлори блакитної
Квітка пасифлори блакитної
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Пасифлорові (Passifloraceae)
Рід: Пасифлора (Passiflora)
Вид: Пасифлора блакитна
Біноміальна назва
Passiflora caerulea
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Passiflora caerulea
EOL logo.svg EOL: 593295
IPNI: 321949-2
ITIS logo.svg ITIS: 22245
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 159428

Пасифлора блакитна (Passiflora caerulea) — вид квіткових рослин родини Пасифлорові (Passifloraceae). За часів єзуїтів в будові квітки пасифлори бачили знаряддя тортур, яким піддавався Ісус Христос, і, розцінюючи цей факт як знамення природи, назвали квітку пасифлора, що означає «Квітка Страстей Господніх».

Поширення[ред. | ред. код]

Її батьківщина — передгірні райони Анд на півдні Аргентини, Бразилія, Парагвай і Уругвай.

Опис[ред. | ред. код]

Ця вічнозелена повзуча одеревеніла ліана, що досягає 9 метрів в довжину, має тонкі пагони з довгими міжвузлями і черешковими черговими листками. З вузлів разом з листям ростуть довгі вуса, скручені в тугі спіральки. Саме завдяки цим вусам рослина прикріплюється до вертикальної або похилої опори і піднімається вгору.

Однією з характерних особливостей пасифлори блакитної є форма листової пластини: округла, діаметром до 15 см, глибоко пальчасторозсічена на 5 — 7 лопатей. Верхня сторона пластини глянцева, темно-зелена, нижня має матову злегка шорстку поверхню.

розрізаний фрукт пасифлори

У весняно-літній період у цього виду настає пора цвітіння, яка зазвичай триває 4 місяці. Поодинокі великі ароматні квітки, діаметром близько 10 см, з'являються в пазухах листків і тримаються на невеликих квітконосах приблизно добу, потім опадають, а їм на зміну розкриваються нові. На п'яти біло-блакитних широких чашолистках, розкритих у формі зірки, накладаються в протифазі 5 таких же пелюсток. На них лежить своєрідна густа «корона» з тонких триколірних ниток: бордових біля самої основи, потім білих і темно-блакитних на решті 2/3 довжини. Вище неї, розкинувшись у формі п'ятипроменевої зірки, розташовані 5 великих жовтих тичинок. Всю «конструкцію» завершує бордова маточка.

Після цвітіння, восени — взимку, формуються великі, з куряче яйце, жовтогарячі плоди, товста шкірка яких приховує безліч насінин, оточених водянистою червоною м'якоттю. Ці плоди хоч і їстівні, але несмачні.

За весь період культивування пасифлори блакитної селекціонерами виведені різноманітні сорти цієї ліани, що відрізняються забарвленням і формою квіток, а також їхніми розмірами. Наприклад, Constance Eliott має чисто білі квіти, у Regnellii дуже довга і густа «корона», а сорт Grandiflora володіє великими, до 20 см в діаметрі, квітками.

Посилання[ред. | ред. код]