Пасифлора інкарнатна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пасифлора інкарнатна
Квітка
Квітка
Плід
Плід
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Пасифлорові (Passifloraceae)
Рід: Пасифлора (Passiflora)
Вид: Пасифлора інкарнатна
Біноміальна назва
Passiflora incarnata
L., 1753
Синоніми
Passiflora edulis Sims
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Passiflora incarnata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Passiflora incarnata
EOL logo.svg EOL: 486617
ITIS logo.svg ITIS: 504139
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 159425
The Plant List: tro-24200150

Пасифлора інкарнатна (Passiflora incarnata; від лат. passio — страждання; incarnatus — втілений) або Страстоцвіт — рослина з родини Пасифлорові (Passifloraceae). Батьківщина пасифлори інкарнатної — Бразилія.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Рослина походить з тропічних районів Бразилії. Вторинний ареал природного зростання — субтропічні райони континентальної Північної Америки і Бермудські острови.

Культивується також в країнах Південно-Східної Азії і на Філіппінах. З 1960 р. розпочато її інтродукцію в Грузії (Аджарія).

Біологічний опис[ред. | ред. код]

Це — трав'яниста ліана з лазячим стеблом довжиною до 9 м. Під землею розвиваються довгі горизонтальні кореневища, із сплячих бруньок яких виникають нові надземні олистяні стебла або підземні пагони.

Листя почергово глибокотрьохроздільні з дрібнопильчастим краєм, до 20 см в діаметрі, сидять на довгих черешках. У пазухах листя розвиваються вусики.

Квітки великі поодинокі, до 7-9 см діаметром, сидять на довгих квітконіжках, з п'ятьма чашолистками. Чашолистки ланцетоподібні, шкірясті, з шипуватими виростами на верхівці. Віночок складається з п'яти вільних пелюсток і «корони», що складається з двох кілець ниткоподібних облямівок, як і пелюстки, що мають яскраво-фіолетове забарвлення. Така своєрідна будова віночка зумовили ще одну назву рослини: «Кавалерська зірка».

Плід — ягода зеленувато-жовтого кольору, опадає при дозріванні.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Трав'янисті частини рослини містять 0,5 % гармана, гарміна і гармолу, що представляють собою індольні алкалоїди. Там також містяться флавоноїди (вітексин, кверцетин, апігенін, лютеолін), кумарини та хінони.

Використання[ред. | ред. код]

Трав'янисті частини рослини використовуються в сучасній медицині для приготування лікарських засобів (найчастіше рідкого екстракту), діють як седативний і легкий снодійний засіб, впливаючи на центральну нервову систему при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, клімактеричних розладах. Екстракт пасифлори входить до складу препарату «Пасит». Желеподібна м'якоть плодів їстівна і використовується для приготування желе і джемів. Однак її досить мало, тому, на відміну від деяких центральноамериканських і південноамериканських родичів (маракуя, солодка гранаділла, гігантська гранаділла, бананова гранаділла, жовта гранаділла і чулюпа), пасифлора інкарнатна заради плодів не культивується.

Посилання[ред. | ред. код]