Паскуале Віволо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Паскуале Віволо
Pasquale Vivolo.jpg
Особові дані
Народження 6 січня 1928(1928-01-06)
  Брушано, Італія
Смерть 18 листопада 2002(2002-11-18) (74 роки)
  Кремона
Зріст 179 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1947–1949 Італія «Кремонезе» 40 (11)
1949–1953 Італія «Ювентус» 67 (31)
1953–1958 Італія «Лаціо» 121 (32)
1958 Італія «Дженоа» 0 (0)
1958–1959 Італія «Брешія» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1952–1953 Італія Італія 4 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Паскуале Віволо (італ. Pasquale Vivolo, нар. 6 січня 1928, Брушано — пом. 18 листопада 2002, Кремона) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Ювентус» та «Лаціо», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився у містечку Брушано біля Неаполя, але в ранньому віці переїхав до Кремони, де і почав свою кар'єру в Серії Б в місцевому клубі «Кремонезе», провівши два сезони та взявши участь у 40 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Ювентуса», до складу якого приєднався влітку 1949 року. У першому ж сезоні туринська команда виграла вперше за останні 14 років чемпіонат Італії, але Віволо був запасним гравцем, поступившись місцем в нападі таким гравцям як Ермес Муччінеллі, Рінальдо Мартіно, Джамп'єро Боніперті, Йон Хансен і Карл Оге Праст, тому зіграв лише у 10 матчах чемпіонату. У сезоні 1951/52 «Юве» знову виграв чемпіонат, але цього разу Віволо забив 12 голів у 19 матчах Серії А і додав значний внесок у здобуття «скудетто».

Влітку 1953 року уклав контракт з клубом «Лаціо», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця, провівши за цей час 121 матчів і забивши 33 м'ячі в Серії А.

Влітку 1958 року Віволо став гравцем «Дженоа», але зіграв за «грифонів» лише один матч в національному кубку і незабаром перебрався до «Брешії» з Серії Б, де зіграв лише один матч в чемпіонаті до кінця сезону, після чого завершив професійну ігрову кар'єру.

По завершенні ігрової кар'єри повернувся жити в Кремону, де одружився на дочці президента «Кремонезе» Гвідо Грассі.

Помер 18 листопада 2002 року на 75-му році життя у місті Кремона.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Влітку 1952 року був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі.

26 жовтня 1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Швеції, в якій відразу відзначився голом і допоміг італійцям зіграти внічию 1:1.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 4 матчі, забивши 1 гол.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
26/10/1952 Стокгольм Швеція Швеція 1 – 1 Італія Італія товариський матч 1
28/12/1952 Палермо Італія Італія 2 – 0 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи -
17/05/1953 Рим Італія Італія 0 – 3 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
13/11/1953 Каїр Єгипет Єгипет 1 – 2 Італія Італія Відбір до ЧС 1954 -
Усього Матчів 4 Голів 1

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Ювентус»: 1949–50, 1951–52

Посилання[ред. | ред. код]