Паславський Іван Стефанович
| Іван Паславський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
31 травня (12 червня) 1895 Буців, Мостиський район, Львівська область, Україна |
| Помер |
не раніше 1947 Абезь, Інта, Республіка Комі, РСФРР |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст |
| Відомий завдяки | український громадський діяч на Далекому Сході. |
Іван Стефанович Паславський[1] (31 травня 1895 — після 1947, Абезь, Комі АРСР, СРСР) — журналіст, український громадський діяч на Далекому Сході.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1913 став одним із засновників та провідників Пласту в Яворові, де навчався в гімназії.
Учасник Першої світової війни. У серпні 1914 вступив до Легіону Українських січових стрільців. У січні 1915 в Карпатах потрапив у російський полон, перевезений до табору військовополонених в Сибіру, а згодом — до Владивостока (1920), де брав актину участь в українському громадському житті, працював у «Вечерней газете».
Після встановлення на Зеленому клині радянської влади (1922) перебрався до Харбіна (Маньчжурія), викладав у ліцеї Святого Миколая. Один із засновників і отаман товариства «Січ» (1926), перейменованого 2.12.1928 у товариство «Просвіта». Довголітній голова товариства «Просвіта» в Харбіні (1928—1933; 1935—1937). Редактор тижневика «Українське життя» (1929—1930). У 1929—1930 — співредактор української сторінки «Украинская жизнь» в газеті «Гун-бао». На початку 1930-х заснував видання газети «Українські листи з Далекого Сходу». Від 1 травня 1934 — адміністратор місячника «Ватра», що планувалося видавати у Харбіні. Голова установчих зборів, на яких було утворено Українську національну колонію в Харбіні (1935), голова Українського театрально-співочого товариства при УНК (1938).
В 1945 після вступу радянських військ до Маньчжурії заарештований та вивезений до СРСР. Перебував в ув'язненні в Ухтіжемлагу (Комі АРСР), 15 жовтня 1947 заарештований та 4 листопада 1947 засуджений військовим трибуналом військ МВС СССР при Управлінні будівництва Північно-Печорської залізниці за ст. 58–4 КК РСФСР до 10 років позбавлення волі. Ймовірно, загинув у сталінських таборах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паславский Иван Стефанович (1895). Открытый список. БД "Жертвы политического террора в СССР"; Книга памяти Республики Коми. Процитовано 12.03.2019. (рос.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Попок П. Паславський Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. В. А. Чорномаз. Владивосток: Вид-во Далекосх. федерал. ун-ту, 2011. — 288 с.
Література[ред. | ред. код]
- Попок А. Піонер українського відродження (з історії діяльності товариства «Просвіта» на Далекому Сході) // Самостійна Україна. — К., 2001. — Ч. 3. — С. 51–54; ч. 4. — С. 59–63;
- Світ І. УКраїнсько-японські взаємини 1903—1945: історичний огляд та спостереження. — Нью-Йорк., 1972. — 371 с.
- Масюк В. Історія 17-го пластового куреня ім. М. Драгоманова в Яворові // Яворівщина і Краковеччина. Регіональний історично-мемуарний збірник. — Український архів. Т.XXXVII. — Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто, 1984. С. 525.