Пастернак посівний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пастернак посівний
Пастернак посівний. Загальний вигляд квітучої рослини.
Пастернак посівний.
Загальний вигляд квітучої рослини.
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Зонтичні (Apiaceae)
Рід: Пастернак (Pastinaca)
Вид: Пастернак посівний
Біноміальна назва
Pastinaca sativa L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Pastinaca sativa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pastinaca sativa
EOL logo.svg EOL: 581528
IPNI: 845768-1
ITIS logo.svg ITIS: 29795
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4041
The Plant List: kew-2403590

Пастернак посівний[1] або пастернак городній , або пастернак звичайний[2] (Pastináca sátiva L.) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Пастернак (Pastinaca) родини Зонтичні (Apiaceae).

Поширення[ред.ред. код]

У дикому вигляді рослина росте у Європі, Туреччині, на Кавказі. Рослина натуралізована та культивується у всьому світі[3].

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Pastinake-2.jpg
Ботанічна ілюстрація Якоба Штурма з книги «Deutschlands Flora in Abbildungen», 1796

Трав'янистий дворічник або багаторічник з м'ясистим коренем.

Стебло гостроребристе, прямостояче, бороздчато-гранене, шорстке, опушене, у верхній частині гіллясте, висотою 30 — 100 (200[4]) см.

Листя чергове, непарноперисте, з 2 — 7 пар яйцеподібних, крупнопилчастих або лопатевих, більш-менш опушених сидячих листочків; нижнє листя короткочерешкове, верхнє — з піхвовою основою, сидяче.

Квітки двостатеві, дрібні, правильні, п'ятичленні, зібрані у складну парасольку з 5 — 15 променів; обгортка та обгорточки найчастіше відсутні. Чашечка майже непомітна, віночок яскраво-жовтий.

Плід — округло-еліптичний, приплюснутий, жовтувато-бурий віслоплодник. Коренеплід білий, товстий, солодкуватий та приємно пахне, форма варіює від округлої, як у ріпи, до конусоподібної, як у моркви, колір на розрізі жовтувато-сірий або жовтувато-бурий.

Цвіте на другий рік у липні — серпні. Плоди дозрівають у вересні.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Рослина багата мінеральними солями, вуглеводами; у її коренях є також значна кількість вітамінів — тіаміну, нікотинової кислоти, рибофлавіну, а також ефірної олії; виявлені білкові сполуки, жири, клітковина, крохмаль, пектинові сполуки. У плодах знайдені фурокумарини (щонайменше 1 % — ксантотоксин, бергаптен, сфондін, полііна[4]), флавоноїдні глікозиди та кумарини.

До складу ефірної олії входить октилбутиловий ефір масляна кислота, що визначає її своєрідний запах.

Значення та застосування[ред.ред. код]

Parsnips-1.jpg
Коренеплоди
Плоди та насіння

Як культурна овочева та кормова рослина пастернак посівний відомий з кінця XII століття. Проте широко вирощувати його стали з початку з XVIII століття.

Пастернак посівний добре росте в родючому, дренованому садовому ґрунті. Віддає перевагу сонячним, теплим ділянкам. Розмножують його посівом насіння, їх садять у травні одразу на постійне місце.

Медоносні бджоли збирають з квіток пастернаку посівного багато нектару. Мед високої якості, світлий[5].

Застосування в кулінарії[ред.ред. код]

Рослина має слабкий запах, що нагадує запах петрушки, пряний, солодкуватий смак, подібний до смаку моркви. Пастернак широко застосовується у кулінарії та кондитерському виробництві. Його коріння вживають тушкованим, а також як приправу до супів, гарнірів до м'яса або як прянощі до овочевих салатів.

Застосування у медицині[ред.ред. код]

Автори середньовічних травників, згадуючи про пастернак, посилалися на давньогрецького лікаря Діоскоріда, який застосовував його як сечогінний засіб. Пастернак застосовували у стародавній медицині також як засіб, що збуджує статеву діяльність, підвищує апетит, при галюцинаціях, як болезаспокійливий при ниркових, печінкових та шлункових кольках, як протикашльовий і для пом'якшення та відділення мокротиння. У народній медицині настій та відвар коренів пили при кашлі для його пом'якшення та відділення мокротиння, а також використовували при водянці і як болезаспокійливий засіб. Водний настій коренів пастернаку посівного з цукром вживають для збудження апетиту і як тонізуючий засіб під час реабілітації після важких хвороб.

Як лікарську сировину використовують плід пастернаку посівного (лат. Fructus Pastinacae sativae), який заготовляють, скошуючи рослини машинами при побурінні 60 — 80 % парасольок та досушуючи у валках, а потім обмолочуючи та очищаючи від домішок[4].

З плодів пастернаку посівного фармацевтична промисловість випускає лікарські препарати. Один з них — «Бероксан», ним лікують деякі шкірні захворювання, у тому числі вітиліго. В експериментальних дослідженнях було показано, що фурокумарини пастернаку підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання, що сприяє репігментації знебарвлених ділянок шкіри у людей, які страждають на вітиліго.

Лікувально-дієтичні властивості пастернаку визнані лікарями. Встановлено, що він покращує травлення, зміцнює стінки капілярних судин, має болезаспокійливу та відхаркувальну дію, тонізує. У сучасній медицині пастернак використовують для лікування та профілактики серцево-судинних захворювань.

Класифікація[ред.ред. код]

У рамках виду виділені три підвиди[3]:

  • Pastinaca sativa subsp. sativa — Пастернак посівний
  • Pastinaca sativa subsp. sylvestris (Mill.) Rouy & E.G.Camus — Пастернак лісовий
  • Pastinaca sativa subsp. urens (Req. ex Godr.) Čelak.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.