Пастушок аргентинський
| Пастушок аргентинський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pardirallus sanguinolentus (Swainson, 1838) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Rallus sanguinolentus Ortygonax sanguinolentus Rallus rytirhynchos Ortygonax rytirhynchos Pardirallus rytirhynchos | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пастушок аргентинський[2] (Pardirallus sanguinolentus) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 35 см. Верхня частина тіла бурувато-оливкова, нижня частина тіла сіра, нижня частина живота і гузка коричнюваті. Горло темне. Очі червоні, дзьоб зелений, біля основи червоний і синій, лапи червоні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвидів:[3]
- P. s. simonsi Chubb, C, 1918 — південь Еквадору, захід Перу і північ Чилі;
- P. s. tschudii Chubb, C, 1919 — Перу, центральна і південно-східна Болівія, зокрема, озеро Тітікака;
- P. s. zelebori (Pelzeln, 1865) — південно-східна Бразилія;
- P. s. sanguinolentus (Swainson, 1838) — крайній південний схід Бразилії, Парагвай, Уругвай, північ Аргентини;
- P. s. landbecki (Hellmayr, 1932) — центральне Чилі (від Атаками до Лос-Лагоса), південно-західна Аргентина;
- P. s. luridus (Peale, 1849) — південь Чилі і Аргентини (Вогняна Земля).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Аргентинські пастушки мешкають в Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї, Уругваї і Чилі. Вони живуть на болотах, на вологих луках та в очеретяних заростях на берегах водойм. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, в Андах на висоті до 4200 м над рівнем моря. Ведуть переважно присмерковий і нічний спосіб життя. Живляться прісноводними молюсками, дрібними крабами, личинками, черв'яками і комахами, а також насінням. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. В Перу гніздування припадає на жовтень, в Бразилії на листопад, в Уругваї воно триває з вересня по лютий, в Аргентині з жовтня по грудень, в Чилі з жовтня по січень, на Вогняній Землі в листопаді. В кладці від 4 до 6 кремових або охристих яєць, поцяткованих коричнюватими і червонуватими плямками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pardirallus sanguinolentus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
Посилання[ред. | ред. код]
- Alarcón-Muñoz, Jhonatan; Labarca, Rafael; Soto-Acuña, Sergio (1 грудня 2020). The late Pleistocene-early Holocene rails (Gruiformes: Rallidae) of Laguna de Tagua Tagua Formation, central Chile, with the description of a new extinct giant coot. Journal of South American Earth Sciences (англ.). 104: 102839. doi:10.1016/j.jsames.2020.102839. ISSN 0895-9811.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |