Пастушок гвіанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пастушок гвіанський


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes)
Родина: Пастушкові (Rallidae)
Рід: Неотропічний пастушок (Aramides)
Вид: Пастушок гвіанський
Aramides axillaris
Lawrence, 1863
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Eulabeornis axillaris
Посилання
Вікісховище: Aramides axillaris
Віківиди: Aramides axillaris
ITIS: 176322
МСОП: 22692565
NCBI: 1109024

Пастушок гвіанський[2] (Aramides axillaris) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae)[3]. Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Гвіанський пастушок

Довжина птаха становить 33 см, вага 290 г. Голова, шия, груди і боки рудувато-коричневі, горло білувате, потилиця і верхня частина спини сизі, нижня частина спини оливково-бура, живіт, надхвістя і хвіст чорні, крила рудувато-коричневі. Дзьоб жовтувато-зелений, лапи червоні.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Гвіанські пастушки мешкають в прибережних районах Мексики (зокрема на острові Косумель), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу (зокрема на островах Іслас-де-ла-Байя), Нікарагуа, Коста-Рики, Панами, Колумбії, Еквадору, північно-західного Перу, Венесуели (зокрема на острові Ла-Тортуга[en]), Гвіани, Суринаму і Французької Гвіани та на острові Тринідад. Вони живуть в мангрових лісах та в прибережних вологих і сухих тропічних лісах. Під час відпливів вони виходять на піщані мілини і пляжі, де шукають крабів, хоча далеко від лісу птахи не відходять.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Aramides axillaris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 12 вересня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 вересня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3