Пасіки-Зубрицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пасіки-Зубрицькі
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Пустомитівський
Рада/громада Пасіки-Зубрицька сільська рада
Код КОАТУУ 4623685101
Основні дані
Населення 1150
Площа 1,72 км²
Густота населення 668,6 осіб/км²
Поштовий індекс 81137[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°46′12″ пн. ш. 24°05′38″ сх. д. / 49.77000° пн. ш. 24.09389° сх. д. / 49.77000; 24.09389Координати: 49°46′12″ пн. ш. 24°05′38″ сх. д. / 49.77000° пн. ш. 24.09389° сх. д. / 49.77000; 24.09389
Середня висота
над рівнем моря
348 м
Місцева влада
Адреса ради 81137, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Леcі Українки, 70; тел. 2-54-36[2]
Сільський голова Бубенчик Ігор Євгенійович[2]
Карта
Пасіки-Зубрицькі. Карта розташування: Україна
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі. Карта розташування: Львівська область
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі
Мапа

CMNS: Пасіки-Зубрицькі у Вікісховищі

Па́сіки-Зу́брицькі — село в Україні, у Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 1600 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пасіки-Зубрицька сільська рада, якій підпорядковані села Пасіки-Зубрицькі та Горішній.[2]

Село є приміською зоною Львова, тому швидкими темпами розвивається будівництво приватного сектора та відпочинкових комплексів. У Пасіках-Зубрицьких є штучне футбольне поле.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується XVII століттям.

Відомий польський історик Фридерик Папе у своїй книзі «Історія міста Львова» подає опис села:

«На схід від Зубри при сихівській дорозі у напрямку до Давидова, у дубових та букових лісах, на викорчуваних полянах розташоване поселення Пасіки. Його мешканці в основному є корінними людьми, але є також численні родини, які врятувалися від варварства татар, сім'ї емігрантів та німецьких, угорських та італійських купців.»

Перший парох місцевого костелу о. Вейдальт Мелхіор, що виконував цю функцію від 1616 року, описав Пасіки, як село, що тоді належало до парафії села Зубри, як «поселення переповнене вуликами, з яких мед буквально виливається».

Початково мешканці Пасік займалися бджільництвом, оскільки в старих дубових та липових дуплах було достатньо меду та воску; рибальством — в численних водоймах навколо села була велика кількість риби, яка після вилову сушилася та коптилася; полюванням на зубрів та бобрів, що водилися у даній місцевості; збором грибів, ягід, вирубкою лісу, виробництвом деревного вугілля, поташу та дьогтю. Через вирубку лісу швидко зростали території пасовищ та полів для вирощування зернових культур, і це дало значного поштовху до швидкого розвитку сільського господарства та розведення домашньої худоби. Також значну роль відігравала суттєва близькість Львова, а, отже, можливість швидкого продажу сільськогосподарської та іншої продукції, що вироблялася в селі.

Через своє розташування в околицях Львова та ще й при шляхові на Станіславів, Пасіки часто потерпали від ведення воєнних дій військами різних країн. Численні спустошливі набіги татар — союзників Б. Хмельницького 1648 року, військ московитів у 1655 році — під час московсько-польської війни 1654—1667 роках, а також під час облоги Львова турецько-козацькими військами 1672 року та Великої Північної війни 1704 року. У жовтні-листопаді 1648 р. в Пасіках знаходився військовий табір Б. Хмельницького та його союзника кримського хана Іслям Ґерая, війська яких тоді тримали Львів у облозі.[3]

До вересня 1939 року в селі діяв осередок Спілки польської католицької молоді — організації релігійного, культурно-освітнього та соціально-патріотичного спрямування.[4]

У 1979 році на території села проводились археологічні розкопки, під час яких виявлене поселення зубрицької культури.

2 вересня 2018 року у селі Пасіки-Зубрицькі відкрили новий заклад дошкільної освіти, розрахований на 75 дітей. Будівництво закладу розпочали у 2015 році. Вартість проекту склала понад 18 млн. грн. Фінансування здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету та субвенції з державного бюджету.[5]

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 1150 осіб[6]:

Мовний склад населення Пасік-Зубрицьких, станом на 2001 р.[7]
Мова Число ос. Відсоток
українська 1 147 99,74
російська 3 0,26

Релігія[ред. | ред. код]

У 1900 році новим римсько-католицьким архієпископом Львівським став о. Юзеф Більчевський, котрий вважав, що його головним завданням буде збільшення кількості парафій та будівництво нових римо-католицьких храмів. Він поставив таке завдання духовенству не лише у Львові, але й у всій Архиєпархії. 19 травня 1902 року помер парох Зубри о. Міхал Плохоцький, а 23 березня 1903 року на цю посаду призначено о. Миколая Коханьського, котрий став п'ятнадцятим за ліком парохом парафії Зубра та виконував свої обов'язки до 10 липня 1919 року.[8] Упродовж 1910-1911 років у підміському селі Сихові споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі, а у Пасіках, коштом власників сихівського маєтку — родини Сеферовичів, у 1912 році споруджено муровану неоготичну каплицю Святої Броніслави.[9] 1912 року при однойменному храмі заснована парафія Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі, до якої пізніше приєднано села Пасіки Зубрицькі та Вульки Сихівські. Одним з перших парохів новоствореної церкви Сихова став о. Адріян Біліньський, який під час хвороби та після смерті о. Миколая Коханьського, виконував пастирські обов'язки в Сихові та Зубрі. У міжвоєнний період парохом Сихова був катехит о. Габріель Телесфор та виконував свої обов'язки до 1939 року.[8]

За радянської влади капличка Святої Броніслави, одразу по війні, була закрита та у 1950-х роках перетворена у склад міндобрив, а невдовзі її було зруйновано.[10] 1999 року на тому місці, при сучасній вул. Лесі Українки, був споруджений неокласичний Храм святих апостолів Петра і Павла, що нині належить Львівській архієпархії УГКЦ.[11]

Крім цього храму в селі діє Храм святих безсрібників Кузьми і Дем'яна, що належить однойменній парафії Пустомитівського деканату Львівської єпархії ПЦУ. Настоятелем храму є митр. протоієрей Коваль Богдан.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]