Пасіки-Зубрицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пасіки-Зубрицькі
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Пустомитівський
Рада/громада Пасіки-Зубрицька сільська рада
Код КОАТУУ 4623685101
Основні дані
Населення 1150
Площа 1,72 км²
Густота населення 668,6 осіб/км²
Поштовий індекс 81137[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°46′12″ пн. ш. 24°05′38″ сх. д. / 49.77000° пн. ш. 24.09389° сх. д. / 49.77000; 24.09389Координати: 49°46′12″ пн. ш. 24°05′38″ сх. д. / 49.77000° пн. ш. 24.09389° сх. д. / 49.77000; 24.09389
Середня висота
над рівнем моря
348 м
Місцева влада
Адреса ради 81137, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Леcі Українки, 70; тел. 2-54-36
Карта
Пасіки-Зубрицькі. Карта розташування: Україна
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі. Карта розташування: Львівська область
Пасіки-Зубрицькі
Пасіки-Зубрицькі

Пасіки-Зубрицькі у Вікісховищі?

Па́сіки-Зу́брицькі — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 1600 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пасіки-Зубрицька сільська рада. У підпорядкуванні село Горішній.

Село є приміською зоною Львова, тому швидкими темпами розвивається будівництво приватного сектору та відпочинкових комплексів. У Пасіках-Зубрицьких є штучне футбольне поле.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується XVII століттям.

Відомий польський історик Фридерик Папе у своїй книзі «Історія міста Львова» подає опис села:

«На схід від Зубри при сихівській дорозі у напрямку до Давидова, у дубових та букових лісах, на викорчуваних полянах розташоване поселення Пасіки. Його мешканці в основному є корінними людьми, але є також численні сім'ї, які врятувалися від варварства татар, сім'ї емігрантів та німецьких, угорських та італійських купців.»

Перший парох місцевого костелу о. Вейдальт Мелхіор, що виконував цю функцію з 1616 р., описав Пасіки, як село, що тоді належало до парафії села Зубри, як «поселення переповнене вуликами, з яких мед буквально виливається».

Початково мешканці Пасік займалися бджільництвом, оскільки в старих дубових та липових дуплах було достатньо меду та воску; рибальством — в численних водоймах навколо села була велика кількість риби, яка після вилову сушилася та коптилася; полюванням на зубрів та бобрів, що водилися у даній місцевості; збором грибів, ягід, вирубкою лісу, виробництвом деревного вугілля, поташу та дьогтю. Через вирубку лісу швидко зростали території пасовищ та полів для вирощування зернових культур, і це дало значного поштовху до швидкого розвитку сільського господарства та розведення домашньої худоби. Також значну роль відігравала суттєва близькість Львова, а, отже, можливість швидкого продажу сільськогосподарської та іншої продукції, що вироблялася в селі.

Через своє розташування в околицях Львова та ще й при шляхові на Станіславів, Пасіки часто потерпали від ведення воєнних дій військами різних країн. Численні спустошливі набіги татар — союзників Б. Хмельницького 1648 р., військ московитів у 1655 р. — під час московсько-польської війни 1654—1667 рр., а також під час облоги Львова турецько-козацькими військами 1672 р. та Великої Північної війни 1704 р.. У жовтні-листопаді 1648 р. в Пасіках знаходився військовий табір Б. Хмельницького та його союзника кримського хана Іслям Ґерая, війська яких тоді тримали Львів у облозі.[2]

До вересня 1939 р. в селі діяв осередок Спілки польської католицької молоді — організації релігійного, культурно-освітнього та соціально-патріотичного спрямування.[3]

У 1979 р. на території села проводились розкопки, під час яких виявлене поселення зубрицької культури.

2 вересня 2018 р. у селі Пасіки-Зубрицькі відкрили новий заклад дошкільної освіти, розрахований на 75 дітей. Будівництво закладу розпочали у 2015 р.. Вартість проекту склала понад 18 млн. грн. Фінансування здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету та субвенції з державного бюджету.[4]

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 1150 осіб[5]:

Мовний склад населення Пасік-Зубрицьких, станом на 2001 р.[6]
Мова Число ос. Відсоток
українська 1 147 99,74
російська 3 0,26

Релігія[ред. | ред. код]

У 1900 р. новим римсько-католицьким архієпископом Львівським став о. Юзеф Більчевський, котрий вважав, що його головним завданням буде збільшення кількості парафій та будівництво нових римо-католицьких храмів. Він поставив таке завдання духовенству не лише у Львові, але й у всій Архиєпархії. 19 травня 1902 р. помер парох Зубри о. Міхал Плохоцький, а 23 березня 1903 р. на цю посаду призначено о. Миколая Коханьського, котрий став п'ятнадцятим за ліком парохом парафії Зубра та виконував свої обов'язки до 10 липня 1919 р.[7] У 1910-1911 рр. у підміському селі Сихові споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі, а у Пасіках, коштом власників сихівського маєтку — родини Сеферовичів, у 1912 р. споруджено муровану неоготичну каплицю Святої Броніслави.[8] У 1912 р. при однойменному храмі заснована парафія Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі, до якої пізніше приєднано села Пасіки Зубрицькі та Вульки Сихівські. Одним з перших парохів новоствореної церкви Сихова став о. Адріян Біліньський, який під час хвороби та після смерті о. Миколая Коханьського, виконував пастирські обов'язки в Сихові та Зубрі. У міжвоєнний період парохом Сихова був катехит о. Габріель Телесфор та виконував ці обов'язки до 1939 р..[7]

За радянської влади капличка Святої Броніслави, одразу по війні, була закрита та у 1950-х рр. перетворена у склад міндобрив, а невдовзі її було зруйновано.[9] 1999 р. на тому місці, при сучасній вул. Лесі Українки, було споруджено неокласичний Храм святих апостолів Петра і Павла, що належить Львівській архієпархії УГКЦ.[10]

Крім цього храму в селі діє Храм святих безсрібників Кузьми і Дем'яна, що належить однойменній парафії Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ. Настоятелем храму є митр. протоієрей Коваль Богдан.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Тронько П.(голова) та ін. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3. — 980 с.
  • Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис. — Львів : Каменяр, 1967. — 384 с. — 50 000 прим.
  • Papée Fr. Historia miasta Lwowa w zarysie. — wydanie drugie, poprawione i uzupełnione. — Lwów: Książnica Polska, 1924. — 286 s. (пол.)
  • Пасіки-Зубрицькі // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]