Пасічник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Пасічник» перенаправляє сюди; див. також Пасічник (прізвище).
Пасічник оглядає рамку із розплодом (Нижня Саксонія, Німеччина)

Пасічник (або бджоляр) — людина, яка тримає бджіл (тобто, займається бджільництвом).

Бджоли виробляють таку важливу продукцію, як мед, віск, пилок та маточне молочко. Цю продукцію можна купити, та не можна імпортувати запилення продуктових ентомофільних рослин. Проте деякі пасічники також займаються вирощуванням бджолиних маток або бджолопакетів, щоб продавати їх іншим господарствам, а також для задоволення власної наукової цікавості. Пасічники також можуть використовувати бджіл для запилення фруктових та ягідних садів, або овочевих плантацій. Багато людей тримають бджіл просто як хобі. Інша частина — як джерело основного прибутку, або додаткового. Ці фактори зумовлюють різноманітну кількість бджолиних сімей, які утримують кожен із пасічників.

Визначення[ред.ред. код]

Бджоляр на старому німецькому вітражі. Внизу приспів із дитячої пісеньки Августа Генріха Гофмана

Пасічників, які досліджують бджіл і створюють їм комфортні умови утримання, можна називати бджолярами, або бджолиними фермерами. На даний час бджоли не є повністю одомашненими, і людина не контролює діяльність бджіл, а є просто власником вуликів і всього пасічницького обладнання, та вміло використовує природню діяльність бджіл в своїх інтересах.

Різні пасічники утримують бджолині сім'ї різні за кількістю, породою і ставлять на перше місце свою мету утримання. А це може бути:

  • запилення присадибної ділянки
  • створення умов і мікроклімату для оздоровлення своєї родини
  • задоволення власних потреб у продукції бджільництва
  • комерційне виробництво продуктів бджільництва
  • вивчення бджіл і вдосконалення їхнього утримання

Пасічникування надає великі можливості людині у творчості і завжди виставляє об'єктивну оцінку дослідним діям пасічника. Та незалежно від головної мети утримання бджіл пасічник постійно має намагатись створювати бджолам найсприятливіші умови утримання.

Умови утримання бджіл:

  1. Задоволення потреби бджолосім'ї у розмноженні.
  2. Уникати потреби у підгодівлі сімей, а якщо вже підгодовувати, то виключно медовою ситою.[джерело?] (Калініченко Ю. «Без цукру» ст. 14, «Пасіка» № 3 2008).
  3. На перше місце ставити виключно бджіл.
  4. Перша заповідь пасічника — зберегти весняний мед для наступної зимівлі бджіл.
  5. Друга — зимувати бджіл у вуликах без позарамкового простору у гніздах.
  6. Третя — для розрахунку зимового запасу кормів брати до уваги мед розташований у вертикальному напрямку над клубом бджіл.[джерело?] (Калініченко Ю. «Дупло — бджола — вулик» ст. 18-19 «Пасіка» № 5 2003).

Класифікація пасічників[ред.ред. код]

Більшість пасічників займаються бджільництвом просто як хобі. Як правило вони власники кількох вуликів. Основна їх зацікавленість — інтерес до екології та природничих наук. В цьому випадку мед — просто побічний продукт цього хобі і споживається у сім'ї бджоляра.

Промислові пасічники працюють із сотнями, а то й тисячами бджолиних сімей і щороку отримують сотні кілограмів меду. Першим, найбільш відомим промисловим пасічником вважається Петро Прокопович, який на початку 19-го століття володів понад 6600 бджолиними сімями. Також є відомі промислові пасічники і в США: Мозес Квінбі мав близько 1200 вуликів (1840 рік), Джім Пауверс із Айдахо мав 30000 вуликів (1960—1970 роки). Сучасні найбільші промислові пасіки Північної Америки: Adee Honey Farm із Південної Дакоти, США (у власності приблизно 80000 бджолиних сімей), та Scandia Honey Company із Альберти, Канада (приблизно 15000 бджолиних сімей). У всьому світі промислові пасічники складають приблизно 5 % від усіх пасічників, але вони виготовляють понад 60 % товарного меду.

Типи пасічників[ред.ред. код]

Пасічники із Македонії на початку 20-го століття

Більшість пасічників виготовляють продукцію для продажу. Найціннішим продуктом, який продають бджолярі — це мед. Пасіки, які орієнтуються на виробництво меду розташовуються в районах із високою медопродуктивною рослинністю. Найбільше виробляється і продається рідкий мед (потім може кристалізуватися, і набувати стану від пастоподібного до твердого), але іноді й стільниковий мед. Бджолиний віск, пилок, маточне молочко та прополіс також може бути значним доходом пасічників. Сучасні пасічники рідко займаються бджільництвом лише заради бджолиного воску. Раніше віск був дуже потрібен як для промисловості (виробництво лаків, паст, мастил), так і для виробництва свічок. Зараз віск є побічним продуктом виробництва меду, і тільки тоді відбирається для продажу та для обміну на вощину.

Для гарних врожаїв багатьох комахозапильних сільськогосподарських культур (садово-ягідні господарства, теплиці, медоносні посівні культури) їм потрібне перехресне запилення комахами. У світі популярна практика запрошувати запилювальні пасіки із достатньою кількістю сильних сімей, для належного запилення культур, щоб отримати максимальний врожай. Найкраще реагують на запилення бджолами такі культури: мигдаль, яблука, вишня, черешня, баштанні, гречка, соняшник, ріпак.

Маточні господарства, або розплідники — спеціалізовані господарства, які вирощують маток, для подальшого їх продажу іншим пасічникам. Такі господарства утримують чисті лінії бджіл певних порід (карпатські, українські степові), в достатньо ізольованих ареалах (віддалених від інших пасік мінімум на 6-7 кілометрів) із ранньою теплою весною. Матки можуть пересилатися в спеціальних невеличких кліточках, разом із десятком бджіл та кормом. Пасічники, які отримують нових плідних породних маток замінюють ними на пасіці низькопродуктивних, хворих маток, схильних до роїння, або поміщають у безматочні сім'ї.  Також бджолорозплідники можуть займатися продажем бджолопакетів — невеличких бджолиних сімей, які пересилають із рамками, або без і потрібні молодим пасічникам зовсім без бджіл, або вже досвідченим, які планують розширювати своє господарство, а також покращувати генофонд бджіл.[1] Захопленя розведеням бджіл на продаж призводить до переродженя «медовости» бджіл на схильність до над продукування чисельності.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 326. 
Бджола Це незавершена стаття про бджіл.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.