Патологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Патоло́гія (грец. παθός — страждання, біль, хвороба; та грец. λόγος — 1) — дослідження або наука про відхилення від норми та хвороби, зокрема — галузь медицини, біології, психології (патопсихологія); 2) відхилення від нормального стану або процесу розвитку, у медицині — синонім хвороби.

Як наука, патологія досліджує процеси відхилення від норми, процеси, які порушують гомеостаз, хвороби, дисфункції.

Історія[ред.ред. код]

Термін використовувався з давніх часів та відображав суб'єктивні переживання (відчуття) людини, що зносила будь-які страждання.

У XVI — поч. XIX ст. відбувалося накопичення анатомічних та фізіологічних відомостей та тривали клініко-анатомічні кореляції. З медичного знання першою відокремилася патологічна анатомія, а в середині XIX ст. народилася ескпериментальна патологія, тоді патологія стала спеціальністю багатьох лікарів, морфологів, біологів та хіміків.

Перші наукові товариства патологів були організовані у Нью-Йорку (1844) та Лондоні (1846). У 1909 створене Товариство патологів у Петербурзі. Російське товариство патологів засноване у 1922; 1-й Всеросійський з'їзд патологів відбувся в 1923 у Петрограді, 1-й Всесоюзний з'їзд — у Києві в 1927.

Основні міжнародні організації патологів:

  • Міжнародний союз патологів та клінічних лаборантів (з 1947),
  • Міжнародна рада товариств патологів (з 1950),
  • Міжнародна академія Патології (з 1955),
  • Європейське товариство Патології (з 1954);

з 1948 вони проводять міжнародні конгреси патологів.

Найстаріший журнал з проблем патології — «Virchov's Archiv fur pathologische Anatomie und Physiologie und für klinische Medizin» (з 1847). У СРСР основні періодичні видання, що освітлювали проблеми патології: «Архив патології» (з 1935), «Патологічна фізіологія та експериментальна терапія» (з 1957), «Бюлетень експериментальної біології та медицини» (з 1936).

Предмет вивчення[ред.ред. код]

Патологія має зв'язок з іншими науками, з яких формувалася медицина: анатомією, фізіологією, ембріологією, біохімією, мікробіологією, імунологією і т. д. Вона синтезує та звіряє дані, отримані з цих дисциплін, із клінічною практикою. Науки також мають спільні методи досліджень, що доповнюють одне одного.

Найважливіші проблеми сучасної патології:

Перспективи успішного вивчення цих проблем пов'язані з високим методичним та технічним рівнем досліджень (зіставлення даних експерименту з патоморфологічними та клінічними даними, застосування методів гісто- та цитохімії, електронної мікроскопії, рентгеноструктурного аналізу, ауторадіографії, спеціальних видів мікрофотографії та кінознімання — надшвідкісної, сповільненої, лазерної техніки та ін.), що дозволяє вивчати початкові стадії, ультраструктуру та генетичні основи патологічних процесів та сприяє розвитку нового розділу — молекулярної патології.

Психічна патологія[ред.ред. код]

Ознаками психічної патології є[1]:

  • відхилення від норми (тобто людина сильно відрізняється від інших людей, схильна до крайнощів, незвичайна, мабуть, навіть дивна);
  • постійні душевні страждання (неприємні і гнітючі для самої людини);
  • психічна дисфункція, яка заважає людині належним чином виконувати свої повсякденні обов'язки;
  • у деяких випадках, — небезпека, яку людина несе для оточення.

Посилання[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]

  1. Загальна патологія людини. І. В. Давидовський. — М.: Медицина, 1969 р. (рос.)
  2. Патологія. — ВРЕ.(рос.)

Див. також[ред.ред. код]