Патолічев Микола Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Семенович Патолічев
рос. Николай Семёнович Патоличев
Микола Семенович Патолічев
Прапор
5-й Міністр зовнішньої торгівлі СРСР
26 серпня 1958 — 18 жовтня 1985 року
Прем'єр-міністр: Микита Хрущов,
Олексій Косигін,
Микола Тихонов, Микола Рижков
Попередник: Іван Кабанов
Наступник: Борис Арістов
Прапор
12-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
5 липня 1950 — 28 жовтня 1956
Попередник: Микола Гусаров
Наступник: Кирило Мазуров
Прапор
Кандидат у члени Президії ЦК КПРС
16 жовтня 1952 — 5 березня 1953
Попередник: Микола Гусаров
Наступник: Кирило Мазуров
Прапор
Перший секретар Ростовського обкому ВКП(б)
16 серпня 1947 — липень 1950
Попередник: Петро Александрюк
Наступник: Петро Пастушенко
Прапор
Перший секретар Челябінського обкому ВКП(б)
4 січня 1942 — 21 березня 1946
Попередник: Григорій Саприкін
Наступник: Олександр Бєлобородов
Прапор
Перший секретар Ярославського обкому ВКП(б)
січень 1939 — 28 грудня 1941
Попередник: Олексій Шахурін
Наступник: Михайло Канунніков
 
Партія: ВКП(б) — КПРС (з 1928 року)
Освіта: Військова академія хімічного захисту
Народження: 10 (23) вересня 1908(1908-09-23)
с. Золіно, Гороховецький повіт, Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть: 1 грудня 1989(1989-12-01) (81 рік)
Москва, РРФСР, СРСР
Похований: Новодівочий цвинтар (Москва)
Національність: російнин
Громадянство: Російська імперія і СРСР
Батько: Семен Патолічев
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Микола Семенович Патолічев (10 [23] вересня 1908(19080923), с. Золіно, Гороховецький повіт, Владимирська губернія, Російська імперія1 грудня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський державний і партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1975, 1978). Член КПРС з 1928 року.

Член ЦК ВКП(б) (1941-1986, кандидат з 1939), кандидат у члени Президії ЦК КПРС (19521953). Депутат Верховної Ради СРСР (1937–1986). Надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу. Кавалер дванадцяти орденів Леніна (абсолютний рекорд).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 (23) вересня 1908 року в селі Золіно Владимирської губернії, нині Володарського району Нижньогородської області. Син героя громадянської війни комбрига Семена Патолічева. У 12 років став сиротою. Ріс у родині дядька.

У 19211925 роках працював сезонним працівником. У 1925—1926 — робітник заводу ім. Свердлова в робітничому селищі Растяпіно, у 1926—1928 роках там же навчався у школі ФЗУ заводу.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Брежнєв і Патолічев

В 1928—1932 роках на комсомольській роботі: секретар заводського комітету, секретар Дзержинського райкому ВЛКСМ Горьківської області. 1937 року закінчив Військову академію хімічного захисту у Москві, після чого став помічником начальника хімічної служби 1-ї Московської пролетарської стрілецької дивізії.

З 1938 року на партійній роботі — відповідальний організатор відділу ЦК ВКП(б). У серпні 1938 року призначений парторгом ЦК на Ярославський ґумокомбінат, одночасно очолив Ґумокомбінатський райком партії. Маючи завдання суттєво підвищити продуктивність праці на комбінаті, що упродовж семи років не виконував плани, він через заводську газету звернувся до робітників, закликавши їх повідомляти про всі факти, які заважають нормальному виробництву. Заклик знайшов відгук, виник масовий потік донесень, істотна частина яких була мотивована та призводила до організаційних висновків. Це внесло підозрілість і страх в колектив, але у той самий час створило атмосферу нетерпимості до бракоробів. За кілька місяців Патолічев зумів домогтись збільшення випуску автопокришок у 2,2 рази, комбінат вийшов на проектну потужність.[1][2]

1940 року після виступу на позачерговому пленумі ЦК, скликаному у зв'язку з невдалими воєнними діями СРСР під час радянсько-фінської війни, генерал Андрій Хрульов представив Миколу Семеновича Патолічева Сталіну, який добре знав його батька. Ця зустріч між Сталіним та Миколою Семеновичем відіграла важливу роль у його кар'єрі, і Патолічев увійшов до кола спілкування зі Сталіним. Хоча Патолічев ухилився на цій зустрічі від пропозиції Сталіна очолити Комсомол, контакт зі Сталіним захистив його у протистоянні з Георгієм Маленковим у подальших роках. Ця ж зустріч сприяла стрімкій кар'єрі молодого Андропова, який за рекомендацією Патолічева став 1-м секретарем комсомольської організації Карело-Фінської РСР[3].

У січні 1939 — грудні 1941 року — перший секретар Ярославського обкому й міськкому партії. Під його керівництвом до початку Німецько-радянської війни на Рибінському машинобудівному заводі було налагоджено серійний випуск важливого мотора М-105 для військової авіації. З початком війни під керівництвом Патолічева господарство області перебудовувалось на військовий лад, велось будівництво оборонних споруд, евакуація найважливіших підприємств, підготовка населення до протиповітряного й протихімічного захисту тощо.[2]

З січня 1942 до березня 1946 року займав пост першого секретаря Челябінського обкому й міськкому партії.

У березні — травні 1946 року завідував відділом ЦК ВКП(б). У 1946–1947 роках — секретар ЦК ВКП(б) (був затверджений 4 травня 1946 року на місце Георгія Маленкова[4]), член Оргбюро ЦК ВКП(б), начальник Управління з перевірки партійних органів ЦК ВКП(б) та одночасно заступник голови Ради у справах колгоспів при Раді Міністрів СРСР.

У травні — грудні 1947 року був секретарем ЦК КП(б) України. У 1947–1950 роках займав пост першого секретаря Ростовського обкому й міськкому партії. З липня 1950 до 1956 року — перший секретар Центрального комітету Компартії Білорусі.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Міністр торгівлі США Болдрідж та міністр зовнішньої торгівлі СССР Патолічев

У 1956–1958 роках заступник, 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР. У 1958–1985 роках міністр зовнішньої торгівлі СРСР.

1985 року вийшов на пенсію. Помер 1 грудня 1989 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам’ять[ред. | ред. код]

У місті Дзержинську Нижньогородської області встановлено пам'ятник Патолічеву.

На будинку, де він жив (вул. Спіридонівка, 18) встановлено меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Політичне керівництво області напередодні війни // Рязанцев, Салова. Історія Ярославського краю (1930—2005 рр.). — Навчальний посібник для учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. — Ярославль, Рибінськ : Б/и, Рыбинский Дом печати, 2005. — 277 с. — ISBN 5-88697-134-3.
  2. а б Патолічев Микола Семенович // Ярославська область у роки Великої Вітчизняної війни. Науково-популярне довідкове видання / Управління у справах архівів Уряду Ярославської області, Державний архів Ярославської області; укл. Г. Казарінова, О. Кузнецова. — Ярославль : Индиго, 2010. — С. 174—175. — 1000 прим. — ISBN 978-5-91722-028-4.
  3. Бічман-Андропов. Стор. 43—48
  4. РАДІОЛОКАЦІЙНА ТРИРІЧКА. Архів оригіналу за 22 квітень 2009. Процитовано 30 липень 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]