Патрицій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стародавній Рим

Roman SPQR banner.svg
Періоди

Патри́цій (лат. patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження.

Античність[ред.ред. код]

У Стародавньому Римі спочатку до патриціїв відносили усе корінне населення, що входило до родової общини і становило римський народ (лат. Populus Romanus Quiritium), яке протистояло плебеям. Після виділення з роду вельможних патріархальних сімей до патриціїв почала відноситися тільки родова аристократія, предки якої колись становили царський сенат. Належність до родової аристократії можна було отримати тільки за правом народження, а також шляхом всиновлення або нагородження. Це право втрачалося після смерті або через обмеження в правах.

З кінця VI ст. до н. е. патриції перетворилися на пануючий клас — стан Римської республіки. Економічною основою їх могутності було виключне право на використання суспільної землі (ager publicus).

Після включення плебеїв до складу римського народу і зрівнянні їх у правах з патриціями (поч. ІІІ ст. до н. е.), верхівка патриціїв, або патриціата, і плебса, об'єднавшись, утворили нобілітет.

В епоху ранньої Імперії виник новий патриціат, який склав привілейовану частину сенаторського стану. До нього входили висунуті імператором уродженці Італії та провінцій. На цей час старі патриціанськи роди вимерли, і стан поповнився за рахунок неофітів, «аристократії по письму», яким імператор дав патриціанський титул як нагороду за службу (цей процес почав ще Юлій Цезар).

В епоху пізньої Імперії уроджених патриціїв майже не залишилося, а титулом патриція нагороджував виключно імператор. Цей титул був одним з найвищих звань у державі, але вже не був пов'язаний з певною посадою.

Див. також[ред.ред. код]

Середньовічна Німеччина[ред.ред. код]

«Патриціями» (нім. Patrizier) також називалися вищі верстви імперського міського бюргерства, представники купецької знаті, чиновництва магістратів.

Патриціату (нім. Patriziat) належала фінансова, політико-адміністративна та судова влада в імперських та вільних містах. Вони, як правило, складали Міську раду (нім. StadtRat, Bürgerschaft), очолювали найважливіші міські заклади, обиралися сенаторами.

За соціальним станом патриції прирівнювалися до феодальної дворянської аристократії (нім. Adel, Adelstand), але з нею ніколи не змішувалися.

Середньовічна Україна[ред.ред. код]

Патриціату належала фінансова, політико-адміністративна та судова влада в королівських та вільних містах, зокрема, Львові.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]