Патріархат (церква)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Глава УПЦ КП

Патріархат (від грец. πατήρ — «батько» і ἀρχή — «початок, влада») — християнська церква, керована патріархом[1][2]. Термін походить від патріарх і позначає ту чи іншу помісну Церкву, перший єпископ якої має зазначений титул. У більш вузькому сенсі означає інститут патріаршества або церковно-канонічної юрисдикції того чи іншого патріарха. Церковна територіальна одиниця, що підпорядкована патріархові — патріархія. В більш широкому значенні «патріархія» означає вищу духовну і адміністративну владу незалежних православних церков[2].

Православні автокефалії (патріархії)[ред. | ред. код]

Великі православні патріархати згідно диптиху — Константинопольський (Вселенський), Олександрійський, Антиохійський, Єрусалимський і Московський. Автокефальні (автономні в межах однієї держави) — Сербський, Румунський, Болгарський, Грузинський, Кіпрський, Грецький, Польський, Албанська автокефалія, Православна церква Чеських земель і Словаччини, Православна церква в Америці[3]. Існують ще десятки патріархатів, які пішли від канонічного православ'я, але належать йому історично, такі як «грецькі старостильники» або «церкви російської традиції» очолювані патріархами, але вони не вважаються офіційними патріархатами православної церкви[3].

У Московщині у 1589 році погрозами й хабарами Вселенським патріархам був установлений Московський патріархат. За царювання Петра І у 1721 році було ліквідоване — замінене державним управлінням церквами — священним синодом на чолі з обер-прокурором[4]. Патріархат був відновлений православним помісним собором у 19171918 роках. Проіснував до 1925 року. Потім знову був відновлений у 1943 році[3].

На сьогодні в Україні співіснують Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква і помісна Українська православна церква Московського патріархату[4].

Патріархії в Католицизмі[ред. | ред. код]

В Католицькій Церкві існують два типи патріархатів.

В Латинській (Римо—Католицькій) Церкві титул патріарха є символічним та не дає їх носіям додаткових прав. Лише титул «патріарх Заходу», який до 2006 року входив до офіційної титулатури Папи Римського позначав його юрисдикцію над Західною Церквою. Таким чином у Римо-католицькій церкві три метрополії традиційно мають статус патріархатів, а єпископи, що їх очолюють, відповідно, титул патріархів: Патріархат Венеції, Патріархат Лісабона і Митрополія Єрусалима.

В східних католицьких Церквах титул патріарха носить предстоятель Церкви sui iuris (свого права чи автономної). На сьогодні цей титул мають глави Мельхітської Греко—Католицької, Маронітської, Сирійської, Халдейської, Коптської та Вірменської Церков. Патріарший статус Української Греко—Католицької Церкви на сьогодні очікує офіційного підтвердження з боку Римського престолу проте у внутрішньому вжитку (в тому числі богослужбовому) українські греко—католики використовують цей титул з середини 70—х років. Майже ідентичним до титулу патріарха в східних католицьких Церквах є титул Верховних Архиєпископів (за аналогією православних автокефальних архиєпископів Кіпру чи Албанії).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]