Патріарх Константинопольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Вселенського Патріархату

Його Божественне Всесвятійшество Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх (грец. Η Αυτού Θειοτάτη Παναγιότης, ο Αρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης) — титул предстоятеля Константинопольської Православної Церкви.

Історія[ред.ред. код]

За переказами, апостол Андрій у Константинополі вперше висвятив єпископа.

Титул виник у Візантійській імперії, після того як Константинополь закріпився як столиця.

Уперше титул «Вселенський» (грец. Οικουμενικός) з'являєтья у Патріарха Акакія (472489) одразу після Четвертого (Халкідонського) Вселенського Собору, правила 9, 17 і 28 якого проголосили загальноімперську юрисдикцію єпископа Нового Риму. Папським престолом Риму 28 Правило прийнято не було. Рим визнав за Константинополем друге місце лише після Флорентійської унії 14381445 років.

На Халкидонському соборі "вселенським" названий Лев Великий, але не отцями собору, а в скаргах олександрійців на Діоскора, поданих на ім'я Льва. Потім цей титул застосуваний до Іоана Каппадокійського, патріарха константинопольського, в 518 і 519 рр., але становить вже щось зовсім звичайне. Мабуть, цей звичай встановився під час "акакианської схизми". Цей же титул, присвоювали папам: Гормізду (514-523), Боніфатію II (530-532), Агапіту I (535-536), Феодору I (642-649), Мартіну I (649 -655), Домну (676-678), Агафону (678-681), Льву II (682-683), Іоанну V (685-686) і Івану VI (701-705). Сенс цього титулу, звичайно, дуже широкий. Титул "вселенського патріарха", звичайно, не означає єпископства тільки над деякою частиною всесвіту, тому що тоді б всі єпископи також могли називатися б вселенськими, але над "вселенною". Вселенський єпископ той, який стоїть в центрі. Візантійські імператори титулувалися δεσπόται της οικουμένης. Це означало владика всесвіту, але зрозуміло що під всесвітом була якась певна обмежена територія. За аналогією з цим з'явився і титул "Вселенський патріарх". Тому, коли в Римі дізналися про такий титул, яким став величний константинопольський патріарх, то почалися невдоволення. Як ми бачимо цей термін почав вживатися щодо певної місцевості. Хоч він і надавав власнику більше прав, але все ж таки він стосувався лише тої території на якій були заселені люди.

Патріархи[ред.ред. код]

Єпископи Візантійські (38—325)[ред.ред. код]

Архієпископи Константинопольські (325—451) (з часу першого Нікейського собору)[ред.ред. код]

Константинопольські патріархи (451—1711) (з часу Халкедонського Собору)[ред.ред. код]

Сучасний період[ред.ред. код]

Вселенські Патріархи в Україні[ред.ред. код]

Єремія II (Транос) (1530—1595) — патріарх у 1572—1579, 1580—1584, 1589—1595). Протягом 1587—1589 двічі відвідав Україну. Перебуваючи на українських землях, провів ряд реформ: надав широкі права братствам, а Львівському Успенському братству надав право ставропігії (грудень 1586); зобов'язав митрополитів щорічно скликати церковні собори; призначив київським митрополитом М. Рогозу та патріаршим екзархом луцького єпископа К.Терлецького.

У 1589 здійснив подорож до Москви за «милостинею». Дізнавшись про плани царя установити патріаршество, він спершу захотів сам стати московським патріархом; але Борис Годунов запропонував йому у такому разі жити не в багатій Москві, а в провінційному у той час Володимирі. Тоді Ієремія поставив, за вказівкою Бориса, першого «Патріарха Московського і всієї Русі» Іова.

Кирило Лукаріс (1572—1637) — перебував в Україні ще до обрання Патріархом. 1596 року був направлений Олександрійським патріархом Мелентієм Пігасом для участі в Берестейському соборі. Деякий час викладав в Острозькій Академії.

Афанасій (Петеларій), (1597—1654), патріарх у 1634 та 1652, Царгородський святитель, Лубенський чудотворець.

8 жовтня 1652 року назавжди покинув Константинополь, відвідав молдавського господаря Василя Лупу, гетьмана Богдана Хмельницького в Чигирині; 22 квітня 1653 року був прийнятий в Москві царем Олексієм Михайловичем.

Умовив царя, в союзі з Україною (Запорізьким військом) та Молдовою розпочати війну з турками, після розгрому яких цар повинен був зайняти престол ромейських імператорів, а Московський Патріарх — уселенську кафедру. В кінці грудня 1653 року виїхав з Москви до Молдавії, щоб прибути в Миколаївський монастир в Галаці. По дорозі гостив у Богдана Хмельницького.

У лютому 1654 року залишився в Мгарському монастирі (Лубенський район, Полтавська область), занедужав, і в середу на седмиці Фоминій, 5 квітня, помер. Був похований возсідаючим на троні під амвоном Преображенського храму Мгарського монастиря.

Зараз нетлінні мощі святого Афанасія зберігаються в Благовіщенському соборі м. Харкова.

Серафим II (Анін) (патріарх у 1757—1761), похований у Мгарському монастирі (Полтавська область).

Серафим був обраний патріархом у 1757 році. Після позбавлення патріаршого престолу перебував на Афоні, а з 1776 року — в Російській імперії.

Димитрій I (у миру Дімітріос Пападопулос (1914—1991) був 296-тім Вселенським Патріархом Константинополя з 16 ліпня 1972 до смерті 2 жовтня 1991.

Провів переговори з папою римським Іваном Павлом II у Стамбулі 30 листопада 1979 р., а потім у Ватикані 7 грудня 1987 р.

В 1987 році, на порозі ювілею 1000-ліття Хрещення Pyci, на запрошення Московської Патріархії, прибув з візитом до СРСР. 24 серпня приїхав з Ленінграда до Львова. Високого гостя супроводжували архіпастирі Руської Православної Церкви: Володимир, архієпископ Псковський і Порховський та Макарій, архієпископ Івано-Франківський і Коломийський. В аеропорту Патріарха зустрічали: високопреосвященний Філарет, митрополит Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України; високопреосвященний Никодим, митрополит Львівький і Тернопільський, намісник Почаївської Лаври архімандрит Марк. В цей же день Константинопольський Патріарх Димитрій I відвідав Львівський кафедральний собор. 25 серпня Святіший Патріарх і його супутники відвідали Свято-Успенську Почаївську Лавру. Після поклоніння святиням Почаївської Лаври Патріарх Димитрій I i супутники його вирушили до Львова. По дорозі вони відвідали Петропавлівську церкву села Йосипівка Буського району. У Львові Святіший Патріарх і його супутники відвідали Успенську церкву, в якій 400 років тому (1587) був Константинопольський Патріарх Ієремія II. 26 серпня відбув зі Львова до Тбілісі.

Варфоломій I (Деметріос Архонтоніс, нар. 2 листопада 1940), з 1991 року Константінопольський патріарх, архієпископ Константинополя — Нового Риму.

Перший візит Патріарха Константинополя — Нового Риму в Україну відбувся 24 вересня 1997 року. Це сталося в Одесі. До місцевого порту увійшло грецьке судно «Елеферіос Венізелос», на борту якого знаходилися Вселенський Патріарх Варфоломій I і учасники симпозіуму «Екологія, релігія і довкілля». Гостей тоді зустріли предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату) митрополит Володимир (Сабодан), митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, мер Одеси Едуард Гурвіц. З морського вокзалу високий гість і особи, що супроводжували його, попрямували до Свято-Успенського чоловічого монастиря. Біля святих воріт Вселенського Патріарха зустрічав патріарх московський Алексій ІІ. Ввечері Святійші Патріархи, представники церков і конфесій відвідали Одеську духовну семінарію.

Другий візит відбувся до Києва, з нагоди святкування 1020-ї річниці хрещення Київської Русі, 25—27 липня 2008 року. Вселенського патріарха Варфоломія I в аеропорту «Бориспіль» зустріли президент України Віктор Ющенко і очільник Української православної церкви (Московського патріархату) митрополит Володимир (Сабодан).

Відвідавши Києво-Печерську лавру, в Софії Київській патріарх Варфоломій освятив відновлені Царські врата і благословив встановлення нових дзвонів. На Софійській площі виголосив промову для вірних. В суботу (26 липня) зустрівся з московським патріархом Алексієм II. 27 липня, в рамках урочистостей з нагоди 1020-ї річниці хрещення Київської Русі пройшла божественна літургія біля пам'ятника князеві Володимирові-Хрестителю на Володимирській гірці у Києві. Літургію вів Вселенський Патріарх Варфоломій I за участі патріарха московського Алексія II, митрополита Володимира, глави делегації Грецької православної церкви Архієпископа Афінського та всієї Греції Ієроніма II, глави делегації Албанської православної церкви Архієпископа Тиранського та всієї Албанії Анастасіоса, а також представників зарубіжних делегацій та Помісних Православних Церков.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Пентархія
Папа Римський
(I століття)
Патріарх Константинопольський
(IV століття)
Патріарх Александрійський
(I століття)
Патріарх Антіохійський
(I століття)
Патріарх Єрусалимський
(V століття)