Філарет (патріарх Київський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патріарх Філарет
Філарет Денисенко 2015.jpg
Патріарх Філарет у 2015 році
3-й Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України
з 22 жовтня 1995
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Попередник: Володимир (Романюк)
Заступник Патріарха Київського і всієї Руси-України
25 червня 1992 — 22 жовтня 1995
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Блаженнійший митрополит Київський і всієї України
26 жовтня 1990 — 27 травня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: сам же
Наступник: Володимир (Сабодан)
Митрополит Київський і Галицький, екзарх України
(до 25 лютого 1968 — архієпископ)
16 травня 1966 — 26 жовтня 1990
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Іоасаф (Лелюхін)
Наступник: сам же
Єпископ Дмитрівський
12 грудня 1964 — 14 травня 1966
Церква: Російська православна церква
Єпископ Віденський і Австрійський
16 листопада 1962 — 12 грудня 1964
Церква: Російська православна церква
Єпископ Лузький
4 лютого 1962 — 16 червня 1962
Церква: Російська православна церква
 
Ім'я при народженні: Михайло Антонович Денисенко
Народження: 23 січня 1929(1929-01-23) (89 років)
с. Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР
Батько: Антон Денисенко
Мати: Меланія Пилипівна Денисенко
Прийняття священства: 18 червня 1951
Прийняття чернецтва: 1 січня 1950
Хіротонія: 4 лютого 1962
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Хрест Івана Мазепи
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів
Філарет у Вікісховищі?

Філаре́т (в миру: Михайло Антонович Денисенко; нар. 23 січня 1929, Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська СРР) — український православний церковний діяч, архієрей. Третій предстоятель Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Патріарх Київський і всієї Руси-України1995)[1].

Народився у Благодатному, Донецька область, УРСР. Випускник Московської духовної семінарії Російської православної церкви. 1950 року прийняв чернецтво. Єпископ Лузький (1962), Віденський і Австрійський (19621964), Дмитрівський (19641966); митрополит Київський і Галицький, екзарх України Російської православної церкви (19661990). Після смерті московського патріарха Пимена в 1990 році став місцеблюстителем московського патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на нового патріарха, але вибори програв. Ініціював перейменування Українського екзархату РПЦ на Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП), залишився її митрополитом (19901992). Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 виступив поборником відновлення української церковної самостійності. 1992 узяв участь у відновленні автокефалії — Української православної церкви Київського патріархату. З політичних мотивів йому оголосила анафему (1997) Московська патріархія.[2].

Служив заступником київського патріарха (19921995), зберігши титул Митрополита Київського. Після смерті предстоятеля Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира був інтронізований на главу Церкви. Виступає за міжцерковний діалог в Україні з метою повернення до єдиної української помісної православної церкви інших ортодоксальних деномінацій, насамперед неканонічно розгорнутих за кордонами РФ структур РПЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки патріарха Філарета, 1920-ті рр.
Майбутній Патріарх Філарет, 1946

Народився Михайло в 1929 році в селі Благодатному на Донбасі, у родині робітника Антона Дмитровича Денисенка і його дружини Меланії Кирилівни. Дід майбутнього патріарха загинув від Голодомору. Батько Антон Денисенко в складі 103-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії загинув під час битви за Дніпро в бою за село Коновалова 24 вересня 1943 року, де й був похований[3]. Смерть батька дуже вплинула на світогляд Михайла і його вибір стати священиком.

У 1946 році після закінчення середньої школи вступив до 3-го класу Одеської духовної семінарії, закінчив її з відзнакою — і в тому ж році вступив до Московської духовної академії. Навчаючись на II курсі (1 січня 1950 р.), прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарета.

15 січня 1950 року Святійшим Патріархом Алексієм був рукопокладений у сан ієродиякона, а в 1951 році 18 червня (у день Св. Тройці), — у сан ієромонаха. У 1952 році закінчив курс Московської Духовної Академії з вченим ступенем кандидата богослів'я і був призначений викладачем Священного Письма (Новий Завіт) в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов'язки благочинного Троїце-Сергієвої Лаври. З 1953 року викладав у Московській Духовній Академії.

У 1953—1954 навчальному році Вчена Рада Московської духовної академії присвоїла звання доцента. У тому ж 1953 році був призначений на посаду старшого помічника академії. У 1956 році призначений інспектором Саратовської Духовної Семінарії із зведенням у сан ігумена. У 1957 році переведений на посаду інспектора Київської Духовної Семінарії, а 12 липня 1958 року зведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.

1960 року призначений керуючим справами Українського Екзархату і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 року по січень 1962 року був настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Александрійському Патріархаті у місті Александрії (ОАР).

12 січня 1962 року ухваленням Святійшого Патріарха Алексія і Священного Синоду був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. 4 лютого 1962 року відбулася хіротонія на єпископа в м. Ленінграді, у якій взяли участь митрополит Пимен (Ізвєков), архієпископ Никодим (Ротов), єпископ Кипріан (Зернов), єпископ Михаїл (Воскресенський), єпископ Михаїл (Чуб) і єпископ Никодим (Руснак).

3 червня 1962 року по жовтень 1962 року виконував обов'язки Екзарха Середньої Європи. Після утворення на території Австрії єпархії Російської Православної Церкви у жовтні 1962 року призначений єпископом Віденським і Австрійським. 12 грудня 1964 року призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії. 14 травня 1966 року возведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 25 лютого 1968 року Святійшим Патріархом Алексієм возведений у сан митрополита.

1971 року Святійшим Патріархом Пименом удостоєний права носіння двох панагій.

Монах Філарет читає богослужбову літературу.

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

22 січня 1979 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за патріотичну діяльність на захист миру нагороджений орденом «Дружби народів».

Митрополит Філарет брав участь в конференції ЮНЕСКО, присвяченій святкуванню 1000-ліття Хрещення Русі. Через хворобу Патріарха Пимена, всю роботу з підготовки та проведення святкування 1000-ліття хрещення Руси-України вів митрополит Філарет.

Створення УПЦ[ред. | ред. код]

Перше облачення Святійшого Патріарха Філарета
Ієродиякон Філарет. Тройце-Сергієва лавра. 1950 р.

Після смерті Патріарха Пимена 3 травня 1990 року Священним Синодом таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу. 5 червня 1990 року Архієрейським Собором Російської Православної Церкви таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем на Московський Патріарший Престол. Був головою Помісного собору РПЦ 7-8 червня 1990 року. Єпископат Української Православної Церкви, за ініціативою митрополита Філарета, прийняв звернення до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і архієреїв Російської Православної Церкви про надання Українській Православній Церкві самостійності і незалежності в управлінні.

25-27 жовтня 1990 року Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, а митрополит Філарет, як одноголосно обраний українським єпископатом став Предстоятелем Української Православної Церкви з титулом «Митрополит Київський і усієї України». 26 жовтня 1990 року, у Софійському соборі після Божественної літургії Патріарх Алексій II оголосив рішення архієрейського собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету Патріаршу Грамоту на право бути Предстоятелем Української Православної Церкви.

Українська Православна Церква — Київський Патріархат[ред. | ред. код]

Після прийняття рішення Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акту про проголошення України незалежною державою, митрополит Філарет 1-3 листопада 1991 року скликав Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Собор звернувся до патріарха Алексія II і єпископату РПЦ з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ 1-2 квітня 1992 року прийняв рішення розглянути питання створення автокефальної української православної церкви на наступному помісному соборі РПЦ. Також, архієрейський собор прийняв до відома заяву митрополита Філарета про те, що він заради церковного миру, подасть прохання про відхід з київської митрополичої кафедри на найближчому Архієрейському соборі УПЦ. Проте після повернення до Києва митрополит відкинув свою обіцянку, публічно заявивши, що ці слова з нього були взяті під тиском.

На архієрейському соборі РПЦ 11-го червня 1992-го року, за порушення клятви перед Хрестом та Євангелієм та за інші самочинні дії, митрополит Філарет був позбавлений всіх ступенів священства.

Закладення наріжного каменя на місці відбудови. У центрі (з права на ліво): мер Києва (1999—2006) О. Омельченко, Патріарх Філарет, архітектор Янош Віг, о. Сергій Ткачук

Філарет не визнав за собою вини і не підкорився рішенню Собору, вважаючи його неканонічним і незаконним.

25 червня 1992 року відбувся Всеукраїнський Православний Собор, на якому відбулося об'єднання незначної частини контрольованих Філаретом громад Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в «Українську Православну Церкву — Київський Патріархат». Собор визнав незаконним рішення Архієрейського собору РПЦ — і Митрополита Філарета обрано Заступником Патріарха Київського і всієї Руси-України.

Митрополит Філарет попри всі нападки та інтриги продовжує боротися за створення в Україні «Помісної Православної Церкви Київського Патріархату».

Церковна і громадська діяльність митрополита Філарета відзначена багатьма високими нагородами Російської Православної та інших Церков, а також орденами Трудового Червоного Прапора та Дружби народів.

День інтронізації — 22 жовтня 1995 р. На Всеукраїнському Помісному Соборі митрополита Філарета обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. З того часу плідно працює над розбудовою Помісної Православної Церкви в Україні, роблячи чимало і для об'єднання православних віруючих України в лоні Української Православної Церкви Київського Патріархату.

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)»[4] (сану митрополита його було позбавлено на Соборі УПЦ (МП) в 1992[4]), мотивуючи це «продовженням розкольницької діяльності». На Апеляцію митрополита Філарета Вселенський Патріархат та інші Помісні Православні Церкви не дали ні ствердної ні заперечної відповіді[5][6], проте не спілкуються з УПЦ (КП) євхаристично.

Переклад Біблії[ред. | ред. код]

Новий переклад Біблії українською мовою, що з'явився 2004 року, було виконано у два етапи. Перший — переклад Нового Заповіту та деяких уривків Старого Заповіту (тих, що їх використовували в богослужіннях — Книгу Псалмів тощо), який здійснила на поч. 1970-х богословська комісія під керівництвом тоді ще митрополита Філарета; цей переклад вперше було видано до 1000-ліття хрещення Руси 1988 року, а пізніше перевидано з незначним виправленням; цей текст увійшов до видання 2004 року в незмінному вигляді. Другий етап — переклад решти текстів Старого Заповіту, що почався у травні 2004 й тривав п'ять місяців.

Причиною нового видання була відсутність уніфікованого перекладу — в богослужіннях використовують переклади Пантелеймона Куліша, митрополита Іларіона (Огієнка) та Івана Хоменка. Щоправда, на відміну від цих робіт, переклад[7] Філарета було виконано не з оригінального тексту (староєврейською та грецькою мовами), а з російськомовного синодального перекладу, здійсненого під егідою митрополита Московського Філарета (Дроздова) 1876 року. Причинами вибору саме цього тексту стало те, що «цей переклад був найбільш повний і досконало звірений зі стародавніми текстами» та «синодальний переклад наближено підтримував літургійне застосування слов'янського тексту у православному богослужінні, а саме цю мету й переслідував Філарет».[8]

Сучасна діяльність[ред. | ред. код]

Патріарх на вул. Грушевського 25 лютого 2014 року, під час Євромайдану
Патріарх у 2008 році

У березні 2013 р. від імені Української православної церкви Київського патріархату закликав українців та поляків до взаємного прощення за трагедію польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни.[9]

Під час подій грудня 2013 — січня 2014 року неодноразово висловлювався на підтримку Євромайдану.[10]

Під час розв'язаної російськими спецслужбами війни на сході України виступив 29 серпня 2014 року у програмі Шустер Live, і виголосив проповідь про війну та мир, правду і брехню[11]. Зокрема, дав пояснення, чому Бог попустив цю війну, умови, коли Україна за одну мить переможе. 5 вересня 2014 року опублікував заяву «Новий Каїн»[12].

14 квітня 2015 року під час інтерв'ю виданню «Апостроф» порівняв дії російської влади з діями радикальних ісламістів з терористичної організації «Ісламістська держава»[13]. Крім того він висловив сподівання, що війна на Донбасі зможе об'єднати українські православні церкви[14].

Освятив пам'ятник Івану Мазепі у Полтаві та храм на честь Святого великомученика Юрія Переможця у Кобеляках[15].

2018 рік[ред. | ред. код]

20 лютого у Михайлівському Золотоверхому соборі відслужив разом з духовенством та владиками Агапітом та Епіфанієм панахиду за спокій душ розстріляних мирних учасників Революції Гідності[16].

28 лютого прийняв у своїй резиденції родичів загиблих захисників України — військовослужбовців 128-мої окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади і посмертно нагородив медалями «За жертовність та любов до України» воїнів, які загинули на війні з Росією. Вручаючи відзнаки вдовам та рідним загиблих Патріарх, зокрема, сказав:

«Дякую, що виховали таких синів, чоловіків, які незважаючи на свою любов до вас, віддали своє життя за Україну. Завдяки їх подвигу ми маємо свободу, а за їхню любов Господь помістить їх там де люблячі — в Царстві Небесному»[17].

2 березня зустрівся з мамою вбитої Аміни Окуєвої, журналістом за фахом Іриною Камінською на її прохання[18].

6 березня року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зустрівся з оборонцями Донецького аеропорту. На початку зустрічі військовий священик Максим Бервінов вручив Предстоятелеві Київського Патріархату Подяку за молитовну та матеріальну підтримку захисників Батьківщини. Також Голова ГО Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими України» Микола Михайлович Миньо нагородив його орденом «Захисник Української землі»[19].

29 березня прийняв у своїй резиденції дітей з Донбасу[20].

30 березня зустрівся із Ніком Вуйчичем[21].

2 квітня Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО.[22]

Звершені хіротонії[ред. | ред. код]

список архиєреїв Московського Патріархату, в хіротонії яких брав участь архиєпископ і митрополит Філарет[23].

1. ВОЛОДИМИР (КОТЛЯРОВ), єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 30 грудня 1962 року;

На святкуванні Марії Магдалини у Видубицькому монастирі 2018 рік

2. АНТОНІЙ (ВАКАРИК), єпископ Смоленський і Дорогобужський, хіротонія: 12 лютого 1965 року; спочив, будучи митрополитом Чернігівським і Ніжинським УПЦ Московського Патріархату.

3. БОРИС (СКВОРЦОВ), єпископ Рязанський і Касімовський, хіротонія: 21 лютого 1965 року, нині спочилий.

4. МЕЛХИСЕДЕК (ЛЕБЕДЄВ), єпископ Вологодський і Великоустюзький, хіротонія: 17 червня 1965 року; нині спочилий.

5. ФІЛАРЕТ (ВАХРОМЕЄВ), єпископ Тихвинский, вікарій Ленінградської єпархії, хіротонія: 24 жовтня 1965 року.

6. ІОНАФАН (КОПИЛОВИЧ), єпископ Тегільський, вікарій Берлінської єпархії, хіротонія: 28 листопада 1965 року; спочив, будучи архиєпископом Кишинівським і Молдовським.

7. ІОАН (СНИЧОВ), єпископ Сизранський, вікарій Куйбишевський, хіротонія: 12 грудня 1965 року; спочив, будучи митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладожським, постійним членом Священного Синоду РПЦ.

8. ЮВЕНАЛІЙ (ПОЯРКОВ), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 26 грудня 1965 року.

9. ІРІНЕЙ (ЗУЗЕМІЛЬ), єпископ Західнонімецький, хіротонія: 30 січня 1966 року; спочив, будучи митрополитом Віденським і Австрійським.

10. ДІОНІСІЙ (ЛУКІН), єпископ Роттердамський, хіротонія: 20 березня 1966 року; спочив на своїй кафедрі.

11. ВОЛОДИМИР (САБОДАН), єпископ Звенігородський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 9 липня 1966 року.

12. ГЕРМОГЕН (ОРЄХОВ), єпископ Подільський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 25 листопада 1966 року; спочив, будучи архиєпископом Краснодарськимі Кубанським.

13. ФЕОДОСІЙ (ДИКУН), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 4 червня 1967 року; спочив, будучи митрополитом Полтавським і Кременчуцьким, УПЦ Московського Патріархату.

14. САВА (БАБИНЕЦЬ), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 30 березня 1969 року; спочив, будучи архиєпископом Полтавським і Кременчуцьким.

15. МАКАРІЙ (СВИСТУН), єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 7 червня 1970 року; спочив будучи митрополитом Вінницьким і Могилів-Подільським, УПЦ Московського Патріархату.

16. МАКСИМ (КРОХА), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 26 березня 1972 року; нині спочилий.

17. ВІКТОРИН (БЄЛЯЄВ), єпископ Пермський і Солікамський, хіротонія: 3 червня 1973 року; нині спочилий.

18. ПЛАТОН (УДОВЕНКО), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 16 грудня 1973 року;

19. ІОВ (ТІВОНЮК), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 3 січня 1975 року;

20. КИРИЛ (ГУНДЯЄВ), єпископ Виборгський, вікарій Ленінградської єпархії, хіротонія: 14 березня 1976 року; нині Патріарх Московський і всєя Русі, РПЦ.

21. ГЛІБ (СМІРНОВ), єпископ Орловський і Брянський, хіротонія: 9 травня 1976 року; нині спочилий.

22. ВАЛЕНТИН (МІЩУК), єпископ Уфимський і Стерлітамакський, хіротонія: 25 липня 1976 року;

23. НИКАНОР (ЮХИМЮК), єпископ Подольський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 30 листопада 1979 року; спочив, будучи архиєпископом Сумським і Охтирським УПЦ Московського Патріархату.

Список архиєреїв Українського екзархату, Української Православної Церкви Московського Патріархату та Української Православної Церкви Київського Патріархату, хіротонії на єпископа яких очолив спочатку як Екзарх України в сані митрополита, згодом — як заступник Патріарха, а з 1995 р. у сані Патріарха — Філарет.

1. МИКОЛАЙ (БИЧКОВСЬКИЙ), єпископ Курський і Білгородський, хіротонія: 28 липня 1971 року; спочив на своїй кафедрі.

2. ВАРЛААМ (ІЛЛЮЩЕНКО), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 22 жовтня 1972 року; спочив, будучи архиєпископом Дніпропетровським і Запорізьким.

3. АГАФАНГЕЛ (САВІН), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 16 листопада 1975 року;

4. СЕВАСТІАН (ПИЛИПЧУК), єпископ Кіровоградський і Миколаївський, хіротонія: 16 жовтня 1978 року; нині спочилий.

5. ІОАН (БОДНАРЧУК), єпископ Житомирський і Овруцький, хіротонія: 23 жовтня 1978 року; спочив, будучи митрополитом Луцьким і Волинським, УПЦ Київського Патріархату.

6. ЛАЗАР (ШВЕЦЬ), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 18 квітня 1980 року;

7. АНТОНІЙ (МОСКАЛЕНКО), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 13 жовтня 1986 року;

8. ПАЛАДІЙ (ШИМАН), єпископ Переяслав-Хмельницький, хіротонія: 8 лютого 1987 року; спочив єпископом Іжевським і Удмуртським.

9. МАРК (ПЕТРОВЦИЙ), єпископ Кременецький, вікарій Львівської єпархії, хіротонія: 28 липня 1988 року;

10. ІОАНІКІЙ (КОБЗЄВ), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії, хіротонія: 13 грудня 1988 року;

11. ІОНАФАН (ЄЛЕЦЬКИХ), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 22 квітня 1989 року;

12. ЄВФІМІЙ (ШУТАК), єпископ Мукачівський і Ужгородський, хіротонія: 28 липня 1989 року; спочив на своїй кафедрі, УПЦ Московського Патріархату.

13. ВАСИЛІЙ (ВАСИЛЬЦЕВ), єпископ Кіровоградський і Миколаївський, хіротонія: 1 жовтня 1989 року; спочив на своїй кафедрі, УПЦ Московського Патріархату.

14. ВАРФОЛОМІЙ (ВАЩУК), єпископ Волинський і Рівненський, хіротонія: 24 лютого 1990 року;

15. НИФОНТ (СОЛОДУХА), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський, хіротонія: 31 березня 1990 року;

16. АНДРІЙ (ГОРАК), єпископ Львівський і Дрогобицький, хіротонія: 18 квітня 1990 року;

17. ГЛІБ (САВІН), єпископ Дніпропетровський і Запорізький, хіротонія: 2 серпня 1990 року; спочив на кафедрі Білоруського екзархату.

18. ВАСИЛІЙ (ЗЛАТОЛІНСЬКИЙ), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 2 грудня 1990 року; нині на спокої, УПЦ Московського Патріархату.

19. ОНУФРІЙ (БЕРЕЗОВСЬКИЙ), єпископ Чернівецький і Буковинський, хіротонія: 9 грудня 1990 р., УПЦ Московського Патріархату.

20. ЯКІВ (ПАНЧУК), єпископ Почаївський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 14 грудня 1990 року; спочив, будучи митрополитом Луцьким і Волинським УПЦ Київського Патріархату.

21. СЕРГІЙ (ГЕНСИЦЬКИЙ), єпископ Кремнецький, вікарій Тернопільської єпархії, хіротонія: 17 лютого 1991 року;

22. ІЛАРІОН (ШУКАЛО), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 29 вересня 1991 року;

23. АЛІПІЙ (ПОГРІБНЯК), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 6 жовтня 1991 року; нині на спокої УПЦ Московського Патріархату.

24. СПИРИДОН (БАБСЬКИЙ), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 7 червня 1992 року; нині виключений із УПЦ Київського і Московського Патріархатів.

25. ВАРСОНОФІЙ (МАЗУРАК), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 8 червня 1992 року; перейшов в юрисдикцію УПЦ Московського Патріархату.

26. АНТОНІЙ (МАСЕНДИЧ), єпископ Переяславський і Січеславський, хіротонія: 9 вересня 1992 року; повернувся в юрисдикцію Московського Патріархату і помер в сані єпископа Барнаульського.

27. ВОЛОДИМИР (РОМАНЮК), єпископ Білоцерківський, хіротонія: 10 вересня 1992 року; спочив в сані Патріарха Київського і всієї Руси-України († 14 липня 1995 року).

28. СОФРОНІЙ (ВЛАСОВ), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 15 вересня 1992 року; перейшов в юрисдикцію УПЦ Московського Патріархату.

29. РОМАН (БЛАЩУК), єпископ Рівненський і Острозький, хіротонія: 16 вересня 1992 року; нині в складі єпископату УАПЦ

30. СЕРАФИМ (ВЕРЗУН), єпископ Житомирський і Овруцький, хіротонія: 25 вересня 1992 року; нині на спокої.

31. НЕСТОР (КУЛІШ), єпископ Черкаський і Чигиринський, хіротонія: 15 листопада 1992 року; будучи почислений на спокій перейшов у Московський Патріархат.

32. ПОЛІКАРП (ГУЦ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 10 квітня 1993 року, спочив на своїй кафедрі, УПЦ Київського Патріархату.

33. ОЛЕКСІЙ (ЦАРУК), єпископ Миколаївський, хіротонія: 7 липня 1993 року; спочив, УПЦ Київського Патріархату.

34. ВОЛОДИМИР (ЛАДИКА), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 13 березня 1993 року;

35. ОЛЕКСАНДР (РЕШЕТНЯК), єпископ Білоцерківський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 16 січня 1994 року, УПЦ Київського Патріархату.

36. ДАНИЇЛ (ЧОКАЛЮК), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 23 січня 1994 року; спочив митрополитом Рівненським і Острозьким, УПЦ Київського Патріархату.

37. АДРІАН (СТАРИНА), єпископ Запорізький і Дніпропетровський, хіротонія: 6 лютого 1994 року;

38. ІЗЯСЛАВ (КАРГА), єпископ Нікопольський, вікарій Дніпропетровсько-Запорізької єпархії, хіротонія: 11 вересня 1994 року;

39. ФЕОДОСІЙ (ПЕЦИНА), єпископ Дрогобицький і Самбірський, хіротонія: 4 грудня 1994 року; будучи почислений на спокій перейшов до УАПЦ.

40. ВАРЛААМ (ПИЛИПИШИН), єпископ Чернігівський і Сумський, хіротонія: 14 грудня 1994 року;

41. ІОАСАФ (ШИБАЄВ), єпископ Білгородський і Обоянський, хіротонія: 19 лютого 1995 року, УПЦ Київського Патріархату.

42. ВАРУХ (ТИЩЕНКОВ), єпископ Тобольський і Єнісейський, хіротонія: 23 лютого 1995 року, УПЦ Київського Патріархату.

43. ІОВ (ПАВЛИШИН), єпископ Кременецький і Збаразький, хіротонія: 11 травня 1995 року;

44. ГРИГОРІЙ (КАЧАН), єпископ Мелітопольський, вікарій Дніпропетровської єпархії, хіротонія: 10 жовтня 1995 року;

45. ГЕРОНТІЙ (ХОВАНСЬКИЙ), єпископ Сумський і Охтирський, хіротонія: 24 березня 1996 року. На спокої.

46. ІОАН (ЗІНОВ'ЄВ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 18 липня 1996 року; будучи почислений на спокій в УПЦ Київського Патріархату, перейшов у РПЦЗ.

47. АНТОНІЙ (МАХОТА), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 21 липня 1996 року;

48. ВОЛОДИМИР (ПОЛІЩУК), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 23 лютого 1997 року. На спокої.

49. ІОАСАФ (ВАСИЛИКІВ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 6 квітня 1997 року;

50. ПАНКРАТІЙ (ТАРНАВСЬКИЙ), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 27 липня 1997 року; спочив, будучи на спокої.

51. ХРИСТОФОР (СІТСАС), єпископ Сурожський, хіротонія: 2 жовтня 1997 р. На спокої, УПЦ Київського Патріархату.

52. НИКОН (КАЛЕМБЕР), єпископ Кіцманський і Заставнинский, хіротонія: 12 жовтня 1997 року; спочив, будучи на Чернігівській кафедрі УПЦ Київського Патріархату.

53. ДАМІАН (ЗАМАРАЄВ), єпископ Херсонський і Таврійський, хіротонія: 19 жовтня 1997 року, УПЦ Київського Патріархату.

54. ПЕТРО (ПЕТРУСЬ), єпископ Львівський і Яворівський, хіротонія: 30 жовтня 1997 року; нині поза штатом УПЦ Київського Патріархату.

55. ЮРІЙ (ЮРЧИК), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 14 травня 1999 року. Бувши виключений зі складу єпископату УПЦ Київського Патріархату перейшов до УГКЦ.

56. ТИМОФІЙ (КУТАЛЬЯНОС), єпископ Корсунський, хіротонія: 26 березня 2000 року. Спочив як митрополит Корсунський, екзарх УПЦ Київського Патріархату в Греції.

57. ДИМИТРІЙ (РУДЮК), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 16 липня 2000 року,

58. КЛИМЕНТ (КУЩ), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 23 липня 2000 року, УПЦ Київського Патріархату.

59. МИХАЇЛ (ЗІНКЕВИЧ), єпископ Сумський і Охтирський, хіротонія: 22 жовтня 2000 року, УПЦ Київського Патріархату.

60. ФЛАВІАН (ПАСІЧНИК), єпископ Харківський і Богодухівський, хіротонія: 5 листопада 2000 року, УПЦ Київського Патріархату. Нині на спокої.

61. ПАЇСІЙ (ДМОХОВСЬКИЙ), єпископ Одеський і Балтський, хіротонія: 30 вересня 2001 року УПЦ Київського Патріархату. Почислений на спокій, перейшов до Греко-Католицької Церкви.

62. СТЕПАН (БІЛЯК), єпископ Бориспільський, керуючий Українським Православним Вікаріатом УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді, хіротонія: 19 травня 2002 р. Спочив у сані архієпископа.

63. ЄВСЕВІЙ (ПОЛІТИЛО), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 7 липня 2002 р.

64. СЕРГІЙ (ГОРОБЦОВ), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії, хіротонія: 14 грудня 2002 р.,

65. ВСЕВОЛОД (МАТВІЄВСЬКИЙ), єпископ Луганський і Старобільський, хіротонія: 28 березня 2003 р.,

66. ІОАН (ЯРЕМЕНКО), хіротонія: 30 березня 2003 р., УПЦ Київського Патріархату.

67. КИРИЛ (МИХАЙЛЮК), єпископ Ужгородський і Закарпатський, хіротонія: 3 серпня 2003 р., УПЦ Київського Патріархату.

68. МЕФОДІЙ (СРІБНЯК), єпископ Сумський і Охтирський хіротонія: 6 червня 2004 р. УПЦ Київського Патріархату.

69. ФЕОДОСІЙ (ПАЙКУШ), єпископ Чернігівський і Ніжинський, хіротонія 28 липня 2004 року,

70. ХРИЗОСТОМ (БАКОМІТРОС), єпископ Херсонеський, хіротонія: 14 травня 2005 р., УПЦ Київського Патріархату.

71. ФІЛАРЕТ (ПАНКУ), єпископ Фалештський і Східно-Молдовський, хіротонія: 31 липня 2005 р., УПЦ Київського Патріархату.

72. ОНУФРІЙ (ХАВРУК), єпископ Дерманський, вікарій Рівненської єпархії, хіротонія: 30 жовтня 2005 р.

73. МИХАЇЛ (БОНДАРЧУК), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 1 січня 2006 р. Відмовився від керівництва єпархією, перейшов до УАПЦ.

74. НЕСТОР (ПИСИК), єпископ Тернопільський і Бучацький, хіротонія: 5 березня 2006 р., УПЦ Київського Патріархату.

75. ФЕДІР (БУБНЮК), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 12 листопада 2006 р., УПЦ Київського Патріархату.

76. СЕВАСТІАН (ВОЗНЯК), хіротонія: 14 грудня 2006 р. На спокої.

77. МАТФЕЙ (ШЕВЧУК), хіротонія: 17 грудня 2006 р.,

78. ІЛАРІОН (ПРОЦИК), хіротонія 14 травня 2008 р.

79. ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ) хіротонія: 25 травня 2008 р.,

80. ПЕТРО (МОСКАЛЬОВ), єпископ Валуйський, вікарій Білгородсько-Обоянської єпархії, хіротонія: 13 грудня 2008 р., УПЦ Київського Патріархату.

81. МАРК (ЛЕВКІВ), єпископ Кіровоградський і Голованіський, хіротонія: 1 лютого 2009 р., УПЦ Київського Патріархату.

82. ПАВЛО (КРАВЧУК), єпископ Тернопільський і Теребовлянський, хіротонія: 30 березня 2009 р., УПЦ Київського Патріархату.

83. ЕПІФАНІЙ (ДУМЕНКО), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 15 листопада 2009 р., УПЦ Київського Патріархату.

84. СИМЕОН (ЗІНКЕВИЧ), єпископ Дніпропетровський і Павлоградський, хіротонія: 21 листопада 2009 р., УПЦ Київського Патріархату.

85. ТИХОН (ПЕТРАНЮК), єпископ Луганський і Старобільський, хіротонія: 22 листопада 2009 р., УПЦ Київського Патріархату.

Нагороди[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

  • Орден Свободи (23 січня 2009) — за багатолітню плідну церковну діяльність та утвердження ідеалів духовності, милосердя і злагоди в суспільстві[24]
  • Орден князя Ярослава Мудрого:
    Нагороди Патріарха Філарета на виставці в Андріївській церкві
    • I ступеня (22 липня 2008) — за визначний особистий внесок в утвердження духовності, гуманізму та милосердя, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі[25]
    • II ступеня (18 жовтня 2006) — за визначний особистий внесок у розбудову помісної православної церкви в Україні, багатолітню церковну діяльність в утвердження ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди в суспільстві[26]
    • III ступеня (23 січня 2004) — за визначний особистий внесок в утвердження православ'я в Україні, розвиток міжконфесійних зв'язків, багаторічну плідну релігійну, миротворчу і благодійну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[27]
    • IV ступеня (25 червня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Україною в сфері державно-церковних відносин, багаторічну плідну релігійну діяльність[28]
    • V ступеня (21 серпня 1999) — за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження засад християнської моралі в суспільстві[29]
  • Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (20 січня 2010) — за визначний особистий внесок у духовне збагачення українського народу, багатолітню плідну церковну діяльність[30]
  • У 2010 році Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко вручила Святішому Владиці найвищу урядову нагороду — Почесну грамоту Кабінету міністрів України.
Нагороди Філарета

22 січня 2014 року відмовився від ордену «За заслуги» І ступеня, яким його нагородив Віктор Янукович[31] та ордена святого апостола Іоана Богослова, яким його нагородив Священний Синод Київського патріархату у зв'язку з його 85-літтям, та сказав: в умовах, які сьогодні склалися в Україні, коли загинули люди, а в центрі Києва триває жорстоке протистояння, я прошу не вручати мені нагород[32].

  • Орден «Єдність і честь»
  • Орден спілки офіцерів України «За заслуги».
  • Медаль «Японсько-Українська дружба»
  • Почесна відзнака «Золотий клейнод родини Мазеп».
  • Відзнака «Микільський військовий собор».
  • Золота Медаль Тараса Шевченка (СВУ).
  • Орден пошани.
  • Відзнака «Благовіщенська церква при Київо-Могилянській академії».
  • Відзнака «Князь Іван Мазепа».
  • Нагорода Головного управління культурної спадщини «Церква Успіння Богородиці Пирогощої» І ступеня.
  • орден «Захисник Української землі» (6 березня 2018 рік[19])
Нагороди Філарета

СРСР[ред. | ред. код]

Церковні нагороди[ред. | ред. код]

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

В 1999 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого І ступеня.

У 2004 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого апостола Андрія Первозваного.[33][34][35]

Відгуки[ред. | ред. код]

Журналістка Ірина Камінська мати Аміни Окуєвої при зустрічі з патр. Філаретом, висловилась так: «Все чим займаєтеся Ви — це спроба вирватися від ярма Росії і я прекрасно розумію наскільки це небезпечно. Також я знаю, що свобода вартує тоді чогось, коли є люди, які готові віддати своє життя. Моя Аміна віддала своє життя за свободу українського народу»[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статут про управління Української Православної Церкви Київський патріархат, IV. ПАТРІАРХ, пункт 1: «Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату є Патріарх, який носить титул: „Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України“.»
  2. Акт об отлучении от Церкви монаха Филарета (Денисенко): Архиерейский Собор 2008 Русской Православной Церкви
  3. Денисенко Антон Дмитриевич красноармеец. https://pamyat-naroda.ru. 
  4. а б (рос.) «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (1997)
  5. Добровольский М. Положение церковных дел на Украине // Вестник Русского Студенческого Христианского Движения. — Париж — Нью-Йорк, 1992. — II-1992, № 165. — С. 238—247.
  6. Официальная часть // Журнал Московской Патриархии. — 1992. — № 8. — С. VII—X.
  7. www.parafia.org.ua — Переклад Біблії
  8. Предстоятель Української Церкви: Патріарх — перекладач Біблії, богослужбової, житійної й морально-повчальної літератури українською мовою
  9. Філарет від імені УПЦ КП попросив пробачення у поляків і пробачив їм
  10. [1]
  11. Патріарх Філарет на Шустер Live 29 08 2014 // youtube
  12. Патріарх Філарет закликає кремлівського Каїна отямитися. Інакше — прокляття і вічне осудження. // 05 вересня 2014, 19:19
  13. Патріарх Філарет порівняв Кремль із терористами «Ісламської держави»
  14. Филарет: Церкви объединяются на фоне событий в Донбассе
  15. Дубина, Олег. Погляд через об’єктив: Філарет. doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 2017-02-12. 
  16. Патріарх Філарет про Героїв Небесної сотні: "Доки в Україні будуть такі мужні сини та дочки - Україна незборима" - Релігійна правда. Релігійна правда (uk-UA). 2018-02-20. Процитовано 2018-04-02. 
  17. Посмертне нагородження захисників України. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  18. а б Патріарх Філарет зустрівся з мамою Аміни Окуєвої. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  19. а б Оборонці Донецького аеропорту нагородили Патріарха Філарета. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  20. Діти Донбасу завітали до Предстоятеля Української Церкви. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  21. Патріарх Філарет зустрівся з Ніком Вуйчичем (Відео). www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  22. Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  23. Щодо ролі патріарха Філарета в архієрейських хіротоніях » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua (ru). Процитовано 2018-05-28. 
  24. Указ Президента України № 40/2009 від 23 січня 2009 року «Про нагородження орденом Свободи»
  25. Указ Президента України № 653/2008 від 22 липня 2008 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  26. Указ Президента України № 890/2006 від 18 жовтня 2006 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  27. Указ Президента України № 88/2004 від 23 січня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  28. Указ Президента України № 583/2002 від 25 червня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  29. Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України»
  30. Указ Президента України № 52/2010 від 20 січня 2010 року «Про нагородження відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи»
  31. Указ Президента України № 27/2014 від 22 січня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  32. Прошу не вручати нагород
  33. Орден Святого апостола Андрія Первозваного (УПЦ КП) — невідомий ?
  34. наградная система Украинской Православной Церкви По состоянию на 1 ноября 2011 года
  35. Общецерковные награды Украинской Православной Церкви

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. Войналович. Філарет // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.749 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: РПЦ: Місценаглядач Московського Патріаршого престолу
5 червня10 червня 1990
Наступник:
Пімен
(патріарх)
Алексій II
(патріарх)
Попередник: УПЦ (МП): Блаженніший Митрополит Київський і всієї України
19901992
Наступник:
Володимир (Сабодан)
Попередник: УПЦ-КП: Патріарх Київський і всієї Руси—України
1995
Наступник:
Володимир (Романюк)