Патріс де Мак-Магон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Патріс де Мак-Магон

фр. Patrice de Mac Mahon
Patrice de Mac Mahon.jpg
Народився 13 липня 1808(1808-07-13)
Франція Сюллі, Французька імперія
Помер 17 жовтня 1893(1893-10-17) (85 років)
Франція Монкрессон, Французька республіка
Поховання склеп губернаторів[d]
Громадянство/підданство Франція
Діяльність офіцер, політик і військовослужбовець
Alma mater Сен-Сір
Титул Герцог Маджентський
Посада президент Франції
Звання маршал
Термін 1873 — 1879
Попередник Луї Адольф Тьєр
Наступник Жюль Греві
Партія легітиміст
Конфесія католик
Батько Maurice-François de Mac-Mahon[d]
Брати, сестри Charles Marie de Mac-Mahon[d]
Дружина Елізабет де ла Круа де Кастрі
Діти Патріс, Ежен, Еммануель, Марія
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
 Кавалер ордена Лазні
Кавалер ордена Золотого руна
 Орден Чорного орла
Blason Patrice de Mac Mahon (Second Empire).svg
Герб герцога Мадженти

s: Роботи у Вікіджерелах

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Патрі́с де Мак-Маго́н (фр. Patrice de Mac Mahon, *13 липня 1808, Сюллі — †17 жовтня 1893, Монкрессон) — французький маршал, політичний діяч, президент Третьої республіки (1873–1879), князь Андорри.

Біографія[ред. • ред. код]

Патріс де Мак-Магон народився 13 липня 1808 року в замку Сюллі (Бургундія) в родині військового Моріса Франсуа де Мак-Магона. Був шостою і передостанньою дитиною в родині. Походив з ірландського роду, що переїхав з графства Лімерік до Франції внаслідок Славної революції.

У 1820 році вступив до єзуїтської семінарії в Отені; продовжив навчання в ліцеї Людовіка Великого в Парижі. В 1825 році вступив до військової школи Сен-Сір, після закінчення якої 1827 року був мобілізований до армії. Брав участь в окупації Алжиру, облозі Антверпена 1832 року.

1833 року Мак-Магон отримав звання капітана і повернувся до Алжиру. Керував кавалерією; провів успішну облогу Константини 13 жовтня 1837 року, де був поранений.

У 1843 році став командиром французького іноземного легіону. З 1845 року — полковник, з 1848 — бригадний генерал. 16 липня 1852 року отримав звання дивізійного генерала. До 1855 року майже постійно перебував у Алжирі і дослужився до звання генерал-майора. Під час Кримської війни командував 2-им корпусом 1-ї піхотної дивізії Східної армії. У 1855 році очолив атаку на укріплення Малахового кургану під Севастополем і захопив його.

Пам'ятник Мак-Магону біля замку Сюллі

14 березня 1854 року одружився з Елізабет де ла Круа де Кастрі. Мав четверо дітей.

24 червня 1856 року Мак-Магон був обраний до Сенату. Після спроби замаху на життя імператора Наполеона III у 1858 році він став єдиним сенатором, хто голосував проти проекту урядового закону про надзвичайні заходи безпеки.

За військові заслуги у битві під Маджентою під час італійської кампанії, 5 червня 1859 року Мак-Магон отримав від імператора звання маршала і був удостоєний титулу герцога Мадженти. Відзначився також у битві під Сольферіно, де командував центром французької армії.

18 жовтня 1861 року представляв Францію на коронації короля Пруссії Вільгельма I в Кенінгсберзі.

1 вересня 1864 року Мак-Магон був призначений генерал-губернатором Алжиру. Цей період став найменш успішним в його кар'єрі: незважаючи на деякі проведені реформи, внаслідок числених скарг він був змушений добровільно піти у відставку.

На початку франко-пруської війни, 23 липня 1870 року очолив Рейнську армію. 6 серпня цього ж року зазнав поразки під Вертом. 1 вересня брав участь у Битві під Седаном, де був серйозно поранений і взятий у полон. Під час Паризької комуни 1871 року очолив версальські війська і придушив повстання.

24 травня 1873 Мак-Магон був обраний президентом Франції. Перебуваючи на посаді, він сприяв політиці монархістів по встановленню монархії; був противником республіканської Конституції 1875 року. На виборах 5 січня 1879 року Мак-Магон не отримав парламентської підтримки і 30 січня пішов у відставку. У 1891 році видав книгу «L'armee de Versailles, rapport officiel» (фр. Армія Версаля: офіційний звіт).

Патріс де Мак-Магон помер 17 жовтня 1893 року в Монкрессоні внаслідок ниркової недостатності. Після відспівування у паризькій церкві Сен-Мадлен 22 жовтня був урочисто похований в Будинку Інвалідів.

Титули[ред. • ред. код]

Герцог Маджентський - 5 червня 1859 року, наступного дня після перемоги в Маджентській битві Патріс де Мак-Магон отримує від імператора Наполеона ІІІ, як визнання його заслуг герцогський титул.[1] Ця битва стала вирішальною в подіях Італійської компанії 1859 року і саме дії генерала де Мак-Магона дозволили зробити її переможною для Другої Імперії. Цей титул став одним зі спадкових титулів родини Мак-Магон. А з 1894 титули "герцога Маджентського " та «маркіза Егійського»[2] з'єдналися та належать однієї людині.

Нагороди[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)
  2. ↑ Цей титул належав родині Мак-Магон з 1750 року
  3. ↑ При заснуванні ордену в 1802 році, його головою був монарх (імператор) Франції Наполеон I Бонапарт. Після заснування Другої Республіки президенти Франції перебирають на себе ці обов'язки. Кожен президент Франції на час свого головування є також й головою Ордену. Фактичним головою ордена завжди був Великий канцлер ордену Ордена Почесного легіону.

Література[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Попередник:
Адольф Тьєр		 Президент Франції
1873—1879		 Наступник:
Жуль Греві
Попередник:
Адольф Тьєр і Хосеп Кайсаль-і-Естраде		 Співкнязь Андорри
разом з Хосепом Кайсаль-і-Естраде
1873-1879		 Наступник:
Жуль Греві і Сальвадор Казаньяс-і-Пахес
Друга республіка
Третя республіка
Адольф Тьєр (1871—1873) • Патріс де Мак-Магон (1873—1879) • Жуль Греві (1879—1887) • Саді Карно (1887—1894) • Жан Казимир-Пер'є (1894—1895) • Фелікс Фор (1895—1899) • Еміль Лубе (1899—1906) • Арман Фальєр (1906—1913) • Раймон Пуанкаре (1913—1920) • Поль Дешанель (1920) • Александр Мільєран (1920—1924) • Гастон Думерг (1924—1931) • Поль Думер (1931—1932) • Альбер Лебрен (1932—1940)
Голови держави у 1940-1947
Філіпп Петен (1940—1944) • Шарль де Голль (1944—1946) • Фелікс Гуен (1946) • Жорж Бідо (1946) • Венсан Оріоль (1946—1947)
Четверта республіка
Венсан Оріоль (1947—1954) Рене Коті (1954—1959)
П'ята республіка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Патріс_де_Мак-Магон&oldid=20630298