Пауло Нунес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Пауло Нунес
Особисті дані
Народження 30 жовтня 1971(1971-10-30) (48 років)
  Понталіна, Бразилія
Зріст 174 см[1]
Вага 74 кг[1]
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
?-1990 Бразилія «Фламенго»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1990–1994 Бразилія «Фламенго» 44 (5)
1995–1997 Бразилія «Греміо» 54 (21)
1997–1998 Португалія «Бенфіка» (Лісабон) 5 (2)
1998–1999 Бразилія «Палмейрас» 39 (18)
2000–2001 Бразилія «Греміо» 18 (2)
2001 Бразилія «Корінтіанс» 6 (3)
2002 Бразилія «Гама» 12 (1)
2002 Саудівська Аравія «Аль-Наср» (Ер-Ріяд)  ? (?)
2003 Бразилія «Можі-Мірім»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991 Бразилія Бразилія U-20  ? (2)
1997 Бразилія Бразилія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Пауло Нунес (порт. Paulo Nunes, нар. 30 жовтня 1971, Понталіна) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Фламенго», «Греміо» та «Палмейрас», а також національну збірну Бразилії.

Дворазовий чемпіон Бразилії. Дворазовий володар Кубка Бразилії. Дворазовий володар Кубка Лібертадорес. Переможець Рекопи Південної Америки. У складі збірної — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1971 року в місті Понталіна. Вихованець футбольної школи клубу «Фламенго». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1990 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 44 матчах чемпіонату. За цей час у 1990 році виграв Кубок Бразилії, Лігу Каріока 1991 і, нарешті, чемпіонат Бразилії у 1992 році[2].

Пауло Нунес покинув «Фламенго» в 1995 році і перейшов в «Греміо», де приєднався до іншого гравця, який також покинув «Фламенго», Маріо Жардела. Разом з ним Пауло Нунес сформував одну з найефективніших атакуючих зв'язок в історії «Греміо». Відіграв за команду з Порту-Алегрі наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Греміо», був основним гравцем атакувальної ланки і був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості. У «Греміо» Пауло Нунес провів найкращі часи в кар'єрі, вигравши два титули Ліги Гаушу, Кубок Лібертадорес, Чемпіонат Бразилії, Рекопу Південної Америки і Кубок Бразилії; також він був найкращим бомбардиром в чемпіонаті Бразилії 1996 і Кубку Бразилії 1997 року. Його хороша форма також принесла йому місце в символічній збірній Чемпіонату від журналу «Placar» і збірній Бразилії на Кубку Америки 1997 року[3].

Протягом 1997—1998 років захищав кольори португальської «Бенфіки». Однак травми і конфлікти з товаришами по команді стали причиною його повернення до Бразилії. У 1998 році Пауло Нунес приєднався до «Палмейраса». В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату і виграв з клубом Кубок Бразилії 1998 року (третій у його кар'єрі), Кубок Меркосур, а також Кубок Лібертадорес 1999 року. Після поразки від «Манчестер Юнайтед» в матчі за Міжконтинентальний кубок Пауло Нунес покинув «Палмейрас»[4].

2001 року Пауло Нуньєс повернувся в «Греміо» на один сезон без особливих успіхів. Після цього він грав за «Корінтіанс», «Гама», саудівський «Аль-Наср» (Ер-Ріяд). Завершив ігрову кар'єру у віці 32 років у команді «Можі-Мірім», за яку виступав протягом 2003 року, через повторну операцію на коліні (п'яту у кар'єрі).[5].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Виступав у складі юнацької збірної Бразилії, з якою поїхав на юнацький чемпіонат світу 1989 року, що пройшов у Шотландії, де його команда вилетіла у чвертьфіналі в серії пенальті від Бахрейну (1:4).

1991 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. У складі цієї команди виграв Молодіжний чемпіонат Південної Америки у Венесуелі і поїхав на Молодіжний чемпіонат світу 1991 року в Португалії. Там Пауло забив по голу в матчах групового етапу проти Мексики (2:2) та Швеції (2:0) та допоміг команді дійти до фіналу, в якому його команда поступилась в серії пенальті 2:4 господарям турніру португальцям і змушена була задовольнитись срібними нагородами.

3 червня 1997 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії, коли його збірна розійшлася миром 1:1 з Францією на товариському Французькому турнірі[6]. Друга і остання гра Пауло Нунеса за збірну відбулася 29 червня 1997 року на Кубку Америки 1997 року у Болівії проти господарів турніру. Це була фінальна гру турніру, в якій Нунес вийшов на поле на 67 хвилині замість Едмундо, а його команда обіграла суперника з рахунком 3:1 і здобула титул континентального чемпіона[7].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Національні[ред. | ред. код]

«Фламенго»: 1992
«Греміо»: 1996
«Греміо»: 1997
«Палмейрас»: 1998
«Фламенго»: 1991
«Греміо»: 1995, 1996
«Корінтіанс»: 2001

Міжнародні[ред. | ред. код]

«Греміо»: 1995
«Палмейрас»: 1999
«Греміо»: 1996
«Палмейрас»: 1998
Бразилія: 1997

Особисті[ред. | ред. код]

  • Срібний м'яч Бразилії: 1996
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Бразилії (16 голів): 1996
  • Найкращий бомбардир Кубка Бразилії (9 голів): 1997

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Sambafoot - Paulo Nunes (en). Процитовано 27 dicembre 2008. 
  2. Paulo Nunes (pt). Clube de Regatas do Flamengo official website. Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2012-01-04. 
  3. Portal Oficial do Grêmio Foot-Ball Porto Alegrense — Últimas Notícias-Grêmio comemora 16 anos do seu bicampeonato brasileiro
  4. Onde Anda Paulo Nunes, ex-atacante de Grêmio e Palmeiras (pt). Futebol Interior. Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2012-01-04. 
  5. Ex-jogador quer participar de A Fazenda (pt). R7. Архів оригіналу за 2013-09-05. Процитовано 2012-01-04. 
  6. França — Brasil (pt). br.sambafoot.com. Архів оригіналу за 2009-05-12. Процитовано 2011-10-05. 
  7. Bolívia — Brasil (pt). br.sambafoot.com. Архів оригіналу за 2009-02-01. Процитовано 2011-10-05. 

Посилання[ред. | ред. код]