Пауль Ерліх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль Ерліх
нім. Paul Ehrlich
Paul Ehrlich and Sahachiro Hata.jpg
Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро
Народився 14 березня 1854(1854-03-14)[1][2][…]
Стшелін, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 20 серпня 1915(1915-08-20)[1][2][…] (61 рік)
Бад-Гомбург, Дармштадт, Гессен, Німеччина[4]
·інсульт
Громадянство Німеччина Німеччина
Місце проживання Німеччина
Діяльність біолог, іммунолог, винахідник, лікар, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][4]
Науковий керівник Karl Weigert[d] і Роберт Кох
Відомі учні Гата Сагачіро, Константін Левадіті
Володіє мовами німецька
Заклад Геттінгенський університет
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Паризька медична академія[d], Академія наук Турина[d] і Бельгійська королівська академія медицини[d]
Відомий завдяки: дослідження в галузі імунології, основоположник хіміотерапії
Автограф Paul Ehrlich signature.jpg
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1908)
Медаль Лібіха (1911)

Пауль Ерліх (нім. Paul Ehrlich; 14 березня 1854 — 20 серпня 1915) — німецький вчений. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1908 року (разом з І. Мечніковим). Відомий роботами в галузі гематології, імунології та хіміотерапії. Ерліх передбачив автоімунітет і назвав його «horror autotoxicus». Саме він ввів термін «хіміотерапія». Ідея «чарівної кулі» — також належить йому, як і перше емпіричне спостереження гематоенцефалічного бар'єра. Є засновником і по-справжньому творцем наукового хіміотерапевтичного напрямку в мікробіології.

Він досліджував вплив на трипаносоми барвників: анілінових (фуксин) і бензидинових (трипеновий синій і червоний) і довів їх активну згубну дію на клітини збудників в організмі інфікованих тварин.

Далі П.Ерліх довів ефективність дії органічних сполук миш'яку, приєднаних до аніліну на збудника сифілісу. Запропонував антиспірохетозні препарати атоксил, сальварсан (1908), неосальварсан.

П.Ерліх ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів («селективної токсичності») — різної за ступенем токсичності для паразитів і клітин організму хазяїна. Увів принцип хімічної варіації (1906), який і нині є методологічною основою синтезу нових зіміотерапевтичних препаратів у наш час — за комп'ютерною технологією.

Запропоновані П.Ерліхом принципи хіміотерапії є абсолютно актуальними й нині:

  • рецепторна взаємодія препарату і мікроорганізму;
  • зміни хімічної структури хімічної структури препарату змінюють його активність;
  • зміна структури препарату може відбуватися в макроорганізмі, його дія при цьому посилюється або послаблюється;
  • мікроби здатні виробляти стійкість до препарату;
  • препарат може застосовуватися лише за умови, що його хіміотерапевтичний індекс більший або дорівнює трьом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]