Пауль Ерліх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль Ерліх
нім. Paul Ehrlich
Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро
Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро
Народився 14 березня 1854(1854-03-14)[1][2][…]
Стшелін, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Помер 20 серпня 1915(1915-08-20)[1][2][…] (61 рік)
Бад-Гомбург, Дармштадт, Гессен, Німеччина[4]
·інсульт
Поховання Old Jewish Cemeteryd
Місце проживання Німеччина
Країна Німеччина Німеччина
Діяльність біолог, іммунолог, винахідник, лікар, викладач університету, хімік, фармаколог
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь імунологія, бактеріологія, хімія і хімієтерапія
Заклад Геттінгенський університет
Ступінь докторський ступінь[4]
Вчителі Friedrich Theodor von Frerichsd
Відомі учні Гата Сагачіро, Константін Левадіті
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Паризька медична академія, Академія наук Туринаd, Бельгійська королівська академія медициниd і Національна академія наук США
Відомий завдяки: дослідження в галузі імунології, основоположник хімієтерапії
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1908)
Медаль Лібіха (1911)
Автограф Paul Ehrlich signature.jpg

CMNS: Пауль Ерліх у Вікісховищі

Пауль Ерліх (нім. Paul Ehrlich; 14 березня 1854 — 20 серпня 1915) — німецький науковець. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1908 року (разом з І. Мечніковим). Відомий роботами в галузях гематології, імунології та хімієтерапії. Ерліх передбачив автоімунітет і назвав його «horror autotoxicus». Саме він запровадив термін «хіміотерапія». Ідея «чарівної кулі» — також належить йому, як і перше емпіричне спостереження гематоенцефалічного бар'єра. Є засновником і творцем наукового хімієтерапевтичного напрямку в мікробіології.

Він досліджував вплив на трипаносоми барвників: анілінових (фуксин) і бензидинових (трипеновий синій і червоний) і разом з Кіоші Шига довів їх активну згубну дію на клітини збудників в організмі інфікованих тварин.

Далі Ерліх довів ефективність дії органічних сполук миш'яку, приєднаних до аніліну на збудника сифілісу. Запропонував антиспірохетозні препарати сальварсан (1908), неосальварсан.

Ерліх запровадив поняття вибіркової дії хімієпрепаратів («селективної токсичності») — різної за ступенем токсичності для паразитів і клітин організму хазяїна. Увів принцип хімічної варіації (1906), який і нині є методологічною основою синтезу нових зіміотерапевтичних препаратів у наш час — за комп'ютерною технологією.

Запропоновані Ерліхом принципи хімієтерапії є абсолютно актуальними й нині:

  • рецепторна взаємодія препарату і мікроорганізму;
  • зміни хімічної структури хімічної структури препарату змінюють його активність;
  • зміна структури препарату може відбуватися в макроорганізмі, його дія при цьому посилюється або послаблюється;
  • мікроби здатні виробляти стійкість до препарату;
  • препарат може застосовуватися лише за умови, що його хімієтерапевтичний індекс більший або дорівнює трьом.

На честь науковця названо рід бактерій.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]