Пауль Крутцен

|Знамениті учні= |Підпис=

Пауль Йозеф Крутцен
нід. Paul Jozef Crutzen
Народився	3 грудня 1933(1933-12-03) (86 років) Амстердам, Нідерланди
Громадянство	Нідерланди
Діяльність	хімік, інженер, викладач університету, кліматолог
Alma mater	Оксфордський університет
Сфера інтересів	хімія
Заклад	Утрехтський університет, Технологічний інститут Джорджії і Університет Майнца імені Йоганна Гутенберга
Член	Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Папська академія наук, Національна академія наук США, Російська академія наук, Європейська академія, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Шведська королівська академія інженерних наук, Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство
Відомий завдяки:	дослідник озонового шару атмосфери
Нагороди	Командор ордена Нідерландського лева Нобелівська премія з хімії (1995)
Пауль Крутцен на Вікісховищі

Пауль Йозеф Крутцен (нід. Paul Jozef Crutzen; нар. 3 грудня 1933, Амстердам, Нідерланди) — відомий голландський хімік, фахівець в хімії атмосфери, лауреат Нобелівської премії з хімії за дослідження озонових дір в атмосфері. Основний напрямок його досліджень — це хімія стратосфери і тропосфери та її роль в біогеохімічних циклах і формуванні клімату. В наш час^[коли?] працює у відділі хімії атмосфери в Інституті Макса Планка з хімії (Майнц, Німеччина).

Крутцен став одним з найвідоміших вчених, які вивчають глобальне потепління і залучили світ до цього явища. Він також є автором теорії ядерної зими, ймовірного стану клімату Землі в разі глобальної ядерної війни. Крутцен є активним прихильником геоінженерії — концепції активного втручання в природу з метою зміни властивостей клімату, які уповільнюють або запобігають згубним його змінам. Зокрема, підтримує ідею масованого викиду різних аерозольних частинок (насамперед двоокису сірки) в земну стратосферу для відбивання сонячного випромінювання.

У 2000 році Крутцен разом з Штормером запропонували термін «антропоцен» для опису сучасної геологічної епохи.

Посилання

• Автобіографія Пауля Крутцена на сайті Нобелівського комітету (англ.)