Пауль фон Ельц-Рюбенах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль фон Ельц-Рюбенах
нім. Peter Paul Freiherr von Eltz-Rübenach
Bundesarchiv Bild 183-2005-0119-500, Paul Eltz v. Rübenach.jpg
Народився 9 лютого 1875(1875-02-09)[1]
Wahnd, Porzd, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 25 серпня 1943(1943-08-25)[1] (68 років)
Лінц-ам-Райн, Linz am Rheind, Нойвід, Рейнланд-Пфальц
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена і Берлінський технічний університет
Знання мов німецька
Заклад Prussian state railwaysd
Учасник Перша світова війна
Титул Барон
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни
Золотий партійний знак НСДАП

Петер Пауль фон Эльц-Рюбенах (нім. Peter Paul Freiherr von Eltz-Rübenach) — німецький державний діяч, рейхсміністр шляхів сполучення та рейхсміністр пошти (1933—1937).

Біографія[ред. | ред. код]

З сім'ї великого землевласника, з 1921 року одружений на дочці генерала Оскара фон Гутьєра.

Освіту здобув в кавалерійській академії в Бельбурзі і Вищій технічній школі в Ахені, де навчався машинобудуванню.

З 1902 року перебував на державній службі. З 1905 року служив у відомстві шляхів сполучення. У 1911—1914 роках — технічний аташе генерального консульства в Нью-Йорку.

Учасник Першої світової війни, служив у залізничних військах. В кінці війни служив у Великому Генеральному штабі, фахівець із залізничних перевезень. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу.

Після війни працював з 1919 року в прусському міністерстві громадських робіт, а потім в міністерстві транспорту, міністеріальрат (1923).

З липня 1924 року — оберпостдиректор і президент дирекції імперських доріг в Карлсруе.

У червні 1932 увійшов до складу уряду Франца фон Папена, очоливши імперські міністерства транспорту і зв'язку.

Після приходу до влади Адольфа Гітлера зберіг свої пости. У 1930-х років вступив в НСДАП.

2 лютого 1937 був звільнений у відставку, а в кожне міністерство призначений особливий міністр (Юліус Дорпмюллер і Вільгельм Онезорге).

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Munzinger-Archiv — 1913.