Пацан Юрій Іванович
| Юрій Іванович Пацан | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Юрій Пацан на обкладинці газети «Культура і життя» | ||||
| Народження |
11 грудня 1963 (60 років) Пархомівка, Володарський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | пейзаж | |||
| Навчання | Ірпінський індустріальний технікум | |||
| Діяльність | художник | |||
| У шлюбі з | Тетяна | |||
| Діти | Інна, Іванна | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
 Пацан Юрій Іванович у Вікісховищі | ||||
Ю́рій Іва́нович Паца́н (нар. 11 грудня 1963, с. Пархомівка, Білоцерківський район, Київська область) — український художник, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2008), Заслужений художник України (2014).
Почесний член Народної академії творчості інвалідів України (2003). Голова Київської обласної організації творчості інвалідів. Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок і фестивалів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Юрій Пацан народився 11 грудня 1963 року в селі Пархомівці, Білоцерківського району Київської области.
Навчався в Пархомівській середній школі (1981), закінчив Ірпінський індустріальний технікум (1991, спеціальність — технік-технолог, організатор виробництва). У 1982—1984 роках проходив службу в лавах радянської армії. Від 1986 року працював у філії Всесоюзного інституту радіології, до 1999 року — токар на заводі.
З 1985 року мешкає у смт Чабани Київської області.
1985 року одружився; разом з дружиною Тетяною виховує дочок Інну і Іванну.
Творчість[ред. | ред. код]
Спочатку розплавляв пластикові пляшки та робив композиції у вигляді кольорів, листя, гілочок винограду.
Малювати почав після жахливої автомобільної катастрофи 1999 року, яка його прикувала до візка. Першою серйозною темою в творчості стали ікони. Не маючи професійної освіти, він навчився перемальовувати образи. І дві найкращі свої роботи художник подарував Святопокровській церкві, розписаній за ескізами Миколи Реріха, в родинному селі Пархомівка.
Нині у творчому доробку художника налічується близько 2000 робіт. Основний напрям — пейзажі.
Персональні виставки: Чабани (2002, 2003, 2010), Київ (2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2011, 2012, 2013, 2015, 2016, 2017, 2018, 2020), Афіни (2004), Пархомівка (2005), Боярка (2006), Володарка (2008), Малютянка (2008), Москва (2009, РФ), Самбір (2015), Новодністровськ (2016), Буковель (2017), Хуст (2017), Чернігів (2019). Фестивалі: Чабани (2010), Саки (2009, 2010, 2011, АР Крим), Київ (2011), Пирогів (2012).
Роботи зберігаються в приватних колекціях Росії, Німеччини, Канади, Китаю, США.
У серпні 2010 року за сприяння керівника ТОВ «ПБО „Будівельник Київщини“» Нікітенкова Павла Никифоровича в залі урочистих подій у смт Чабани, що на Київщині, відкрито постійно діючу художню виставку творів Юрія Пацана «Палітра»[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» III ступеня (3 грудня 2008) — за активну життєву позицію, вагомий особистий внесок у вирішення питань соціального захисту та реабілітації інвалідів, багаторічну сумлінну працю[2];
- Заслужений художник України (7 листопада 2014) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність[3];
- почесний громадянин Києво-Святошинського району (2010);
- лауреат міжнародної премії «Культурна дипломатія» (2022)[4];
- лауреат Міжнародної мистецької премії імені Сергія Васильківського (2021)[5];
- володар гранпрі Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»;
- володар гранпрі Всеукраїнського конкурсу інклюзивного образотворчого мистецтва імені Марії Примаченко (2021);
- лауреат премії імені М. Островського (2009);
- лауреат II ступеня Всеукраїнського фестивалю творчості інвалідів (2003);
- орден «Бронзовий козацький хрест» III ступеня (2010);
- медаль «Патріот Київщини» (2012);
- пам'ятний нагрудний знак «За сумлінну працю» Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України (2012);
- диплом учасника Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації. Ювіляри України».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Міста і села України. Київщина, 2011, с. 495.
- ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2008 року № 1123/2008 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня інвалідів»
- ↑ Указ Президента України від 7 листопада 2014 року № 856/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
- ↑ Рішення про нагородження № 225 від 11 травня 2022 року, Київ.
- ↑ Названі лауреати Міжнародної мистецької премії імені Сергія Васильківського за 2021 рік // Українська літературна газета. — 12 жовтня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Пацан Юрій Іванович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том VI)
- Юрій Пацан — заслужений художник України // Жінка-українка
- Майбутній класик? // Культура і життя. — 8 квітня 2016. — Вип. № 14.
- Творчий шлях художника Юрія Пацана // Центр української культури та мистецтва. — 27 січня 2015.
- Ольга Головко Пацан Юрий Иванович // Художники України. — Київ: 2005. — № 9. — 2005. — 16 с. (рос.)
- Клименко О. Своєю творчістю вселяє віру // Голос України. — 2018. — 13 грудня.
- У Києві експонують живопис Юрія Пацана, якому не заважає малювати інвалідний візок // Україна молода. — 2021. — 21 серпня.
- Уся краса України на картинах Юрія Пацана // Rid i Vira. — 2021. — 17 липня.
- Ювілейний творчий вечір заслуженого художника України Юрія Пацана «Маю честь запросити» // Invak. — 2018. — 13 грудня.
- Приречений на нерухомість художник Юрій Пацан створив понад 2000 полотен і мріє станцювати поблизу Ейфелевої вежі // BukNews. — 2018. — 18 березня.
- Г. М. Лебідь. Селище Чабани // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / Болгов В., Присяжнюк А. — Київ : Український видавничий консорціум, 2011. — Т. 1. — С. 495—496. — ISBN 978-966-1641-21-0.
|
